Чому лелеки Грицик та Одарка полетіли в Африку окремо й без дітей?

Цьогоріч дослідники, зокрема, зафіксували, що Грицик відлетів, імовірно, 14 серпня, а Одарка – 16-го. Троє їхніх дітей, припускають науковці, відправилися у вирій ще 24 липня, а одне двічі поверталося після цієї дати у гніздо.

Чому чорногузи-батьки відпускають своїх дітей у перший далекий та небезпечний політ самих? Чому лелеча пара розпадається перед відльотом у теплі краї? Про це видання «Факти» розпитали в доцента кафедри екології та зоології Навчально-наукового центру «Інститут біології та медицини» Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, кандидата біологічних наук, за сумісництвом провідного наукового співробітника Національного природного парку «Пирятинський» Анатолія Подобайла.

«Можуть долати 300 кілометрів за день»

– Варіабельність міграції забезпечує стійкість виду, – пояснює «Фактам» Анатолій Подобайло. – З природної точки зору летіти в одній зграї нераціонально й небезпечно. А так, якщо одна група загине дорогою, то інша виживе. Це – по-перше.

По-друге, лелеки, маючи надто широкий розмах крил, долають сотні кілометрів, практично не махаючи ними, оскільки вони вдало використовують теплі висхідні потоки повітря. Завдяки цьому економлять енергію. Зібравшись у величезні зграї, вони можуть чекати попутного вітру і день, і два, і тиждень. Навіть якщо Грицик і Одарка стартували разом, то вже не як сім’я: після розмноження їхні статеві залози значно знижують активність, й між ними згладжуються анатомічні відмінності.

Менші летять трошки раніше, дорослі за традицією – пізніше.

– Куди пролягає їхній маршрут?

– Звісно, у Південну Африку. Лелеки з наших країв летять вздовж Дніпра на південь, огинають Чорне море через Румунію, Болгарію, потім – на Близький Схід (Ліван, Ізраїль) і до Африканського Рогу. Облетівши Сахару зі східного боку, розосереджуються по Південній Африці. Деякі дорогою зупиняються в Південному Судані, деякі осідають в Ефіопії. Це може зайняти більше місяця. Загалом, летять лише вдень на великих висотах, здебільшого над суходолом, і тільки при необхідності перетинають водні простори. За день можуть долати до 300 кілометрів.

– Чому лелеки не розмножуються в теплих краях?

– Ба, більше: вони там навіть не гніздяться. Посушливий клімат, дефіцит води та їжі не сприяють вирощуванню потомства. До того ж збудувати гніздо – справа непроста. Тож навіщо витрачати енергію? Легше ж на дереві пересидіти…

– Навесні, коли прилітають лелеки, дуже часто бувають морозні ночі й випадає сніг. І люди завжди хвилюються за бідних птахів, які, бажаючи зігрітись, ховають одну ногу в пір’я на животі…

Лелеки, маючи надто широкий розмах крил, долають сотні кілометрів, практично не махаючи ними, оскільки вони вдало використовують теплі висхідні потоки повітря.

– Густе оперення допомагає їм витримувати низькі температури – до -3°C. А, стоячи на одній нозі, великі птахи витрачають менше енергії й зберігають тепло. Вони легко тримають баланс завдяки особливій будові кінцівок. Куди важливіше, щоб у цей час не замерз ґрунт і водойми, бо тоді птахам немає чим харчуватися.

«Бусли, як хижаки, регулюють стабільність екосистеми»

– Як у лелечому гнізді з’являються вужі?

– Харчування буслів – особлива тема. Батьки носять харчі малечі з ранку до вечора. Черв’яків, личинок, жучків, а згодом – жаб, мишей, вужів і навіть зайченят, як було цього сезону.

У їжі лелеченят цьогоріч, розповідає Анатолій Подобайло, все ж переважали дощові черв’яки, оскільки було достатньо вологи й вони були найдоступніші.

– Лелеки – це хижаки, які стоять на верхівці ієрархічної піраміди. Хижак – це маркер здоров’я екосистеми, – продовжує пан Анатолій. – Вони харчуються, перш за все, найдоступнішою їжею. Лелеки навмисно не вишукують ту чи іншу «жертву», щоб її з’їсти. Якщо вужів розвелося більше, то вони, звісно, стали частіше потрапляти буслам на очі й на полювання за ними не треба було витрачати зайвої енергії. Таким чином, лелеки регулюють стабільність екосистеми.

– Думаю, не лише мені цікаво, як дорослий птах може принести довгого вужа у гніздо.

– Лелеки несуть їжу переважно не в дзьобі, а в стравоході, щоб центр маси тіла не дуже зміщувався до передньої частини. Ковтають рептилію вже нерухомою, попередньо зламавши їй хребет, а в гнізді зригують їжу, на яку одразу ж накидається малеча.

– А зайченята стали здобиччю леляківських лелек уперше за три роки спостережень?

– Дійсно, раніше ми такого не бачили. Видно, Одарка з Грициком десь натрапили на вуханів. Чотирьох чи п’ятьох принесли у гніздо.

– У природному середовищі лелеки полюють на домашніх курчат?

– Звісно, Одарка чи Грицик могли б схопити й курча на обід. Але ми такого не спостерігали, а селяни не скаржились. Втім, за інших буслів з Національного парку (а в нас 80 їхніх гнізд) ручатися не буду – усміхається.

Ганна ВОЛКОВА

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ