Батько чотирьох дітей звільнився з роботи у Литві, щоб служити у «Сталевій Сотці»

– Я третій раз в армії, другий раз на війні, – каже пан Олександр на псевдо «Алекс», який нині служить на посаді старшого кухаря у 2 механізованому батальйоні 100 омбр.

Про це пише 100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ

У 2002-2004 роках юний Сашко відслужив «строчку»:

– Спочатку вчився в Києві у 209 ВШМС (військовій школі молодших спеціалістів), де й здобув фах військового кухаря, – розповідає «Алекс», – Згодом служив кухарем у місті Євпаторія, що в споконвіку українському Криму.

2014-го Олександр удруге був призваний до лав ЗСУ під час першої хвилі мобілізації. Спочатку знову потрапив на кухню, але згодом – через брак людей у війську – опанував фах кулеметника. Брав участь у боях за Маріуполь та Савур-Могилу.

На момент початку повномасштабного вторгнення уродженець Ковеля (місто на Волині) працював у Литві. До того ж, Олександр є батьком чотирьох дітей (разом із дружиною Ольгою виховують синів Станіслава та Романа, а також доньок Владиславу і Кароліну) – усі вони станом на 2022-й рік були неповнолітніми. Попри ці обставини, «Алекс» ухвалив тоді рішення, гідне звання чоловіка, батька і патріота України. Протягом кількох днів він звільнився з роботи, повернувся на рідну Волинь і втретє став до лав ЗСУ:

– Насправді, власник фірми дуже не хотів мене відпускати. Пропонував, що особисто поїде в Україну, евакуює моїх рідних до Литви й допоможе з облаштуванням на новому місці, – згадує боєць, – Але я добре усвідомлював, що там мій дім, моя Батьківщина. І що у мене, як у батька чотирьох маленьких українців і українок, є щонайменше чотири причини боротися за свободу рідної держави, боротися за українське майбутнє моїх дітей…

У «Сталевій Сотці» учасник АТО з реальним бойовим досвідом відразу потрапив до групи швидкого реагування (щось на кшталт батальйонного спецназу).

Довелося Олександрові пережити і важке поранення:

– Витягували мене буквально з того світу. Скажімо, донорської крові влили більше, ніж у мені було до поранення, – розповідає воїн 100 омбр, – Наслідки пережитого досі даються взнаки: часом паморочиться голова, погано відчуваю руку.

Та волинянин продовжує служити кухарем у рідному батальйоні, піднімаючи настрій бойовим побратимам і посестрам смачнючими стравами!

– Логістика у нас працює чудово: завжди є можливість замовити саме потрібні нам продукти – свіжі, у достатній кількості. То чого ж не потішити людей хоч чимось приємним на війні? – розмірковує військовий кухар на псевдо «Алекс».

До речі, під час нашого спілкування саме готувався обід, основною другою стравою якого мало стати м'ясо по-французьки. Тим часом, Олександр… вже придумав меню і на святкову вечерю в День Перемоги:

– Буде багато-багато смачного шашлику! І неодмінно засмаженого на вогні – з присмаком диму…

А щодо того, що Вона – Перемога – обов’язково буде, старший кухар 2 мехбату «Сталевої Сотки» не має жодного сумніву:

– Український народ сильний і мудрий. Я завжди відчував себе хай маленькою, але складовою цієї великої спільноти. Ми неодмінно вистоїмо – і все точно буде Україна!

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Спорт без обмежень: у Луцьку відбулись змагання, присвячені пам'яті Миколи Стасюка