Відійшов у засвіти служитель-старійшина Волинського об’єднання п’ятдесятницьких церков

18 вересня 2025 року після хвороби у віці 89 років помер багаторічний служитель Волинського об’єднання п’ятдесятницьких церков, старійшина Всеукраїнського об’єднання УЦХВЄ єпископ Степан Веремчук.

Про це пише Волинь infa.

Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, друзям покійного. «Пам’ятайте наставників ваших, які говорили вам Слово Боже, і, дивлячись на кінець життя їхнього, наслідуйте віру їхню» (Євр.13:7).

«Ми дякуємо Господу, що Він дав для нас такого мужа віри, який не шукав земної слави, але дбав про славу Божу, який вів народ Божий у важкі часи. Якщо подивитися, які виклики і труднощі пережив Степан Васильович, то здається, їх вистачило б на кілька життів. Але він зберіг вірність Господу. І сьогодні багато людей його згадують як приклад мудрої і мирної людини» — зауважує старший єпископ УЦХВЄ Анатолій Козачок.

Біографічна довідка:

Степан Веремчук народився 12 червня 1936 року в родині православних християн Василя та Марії Веремчуків (за словами Степана Васильовича, його батько стверджував, що справжній рік народження — 1935, а не 1936) в селі Стобихва Камінь-Каширського району.

Перед початком ІІ світової війни сімʼя переселилася в с. Геленівка Торчинського району Волинської області. Там вони вперше познайомилися з християнами-пʼятдесятниками, невдовзі Марія прийняла Ісуса Христа як свого особистого Спасителя. Відтоді зібрання часто проходили в домі Веремчуків, тож Степан із дитинства чув псалми й проповіді.У 1945 році хлопець був зарахований до другого класу Хорохоринської школи, оскільки був здібним до навчання. Степан Васильович згадував, що з самого дитинства мріяв здобути генеральські погони, навіть робив спробу вступити у військове училище.

У звʼязку з державною програмою переселення 1952 року сімʼя Веремчуків переїхала на Дніпропетровщину — в с. Вишневецьке Синельниківського району. Цей час став особливим для Степана. У свої 16 він навернувся до Бога і дав обіцянку служити Йому до кінця життя. У цьому ж році юнак прийняв водне хрещення. Священнодію проводили потайки — уночі, що характерно для часів релігійних утисків.

У 1955 році сімʼя повертається назад на Волинь й оселяється в селищі Торчин. На 1955-1958 роки припала служба Степана в радянській армії, під час якої він був водієм у Східній Німеччині. Ранньою весною 1959 року Степан юнак переїхав на постійне місце проживання в м. Луцьк і став членом помісної церкви, яка тоді складалася з 40 членів. Брав активну участь в житті громади. Пастор Володимир Рихлюк залучив Степана до служіння проповіді.Степан Васильович одружився з Євгенією Зінкевич, з якою прожив у злагоді до 1989 року, коли Господь покликав її в небесні оселі. 1992 року він узяв за дружину Раїсу Степанівну, з якою прожив до останнього дня.

У 1963 році церква обрала Степана Васильовича дияконом, а вже в 1981 — другим пастором Луцької церкви.

У 1985 році під час конференції служителів Волинського обʼєднання церков Степана Васильовича було обрано першим заступником старшого пресвітера області у Всесоюзній раді євангельських християн-баптистів, цю працю він виконував до 1989 року. Із 1986 року після смерті Володимира Рихлюка, ніс служіння старшого пресвітера «Церкви Христа Спасителя» м. Луцьк.У 1989 році під час організації Союзу християн віри євангельської пʼятдесятників Степан Васильович прийняв служіння старшого пресвітера Волинського об’єднання ХВЄ(П), яке виконував упродовж 16 років, до 2006. У 1995-му був рукопокладений в сан єпископа.

У 1989 році за активної участі Степана Веремчука було отримано дозвіл на будівництво дому молитви на вулиці Ольги княгині, 14а (раніше — Вороніхіна). 18 червня 1991 року відбулася посвята цього приміщення — центральної церкви Волинського обʼєднання ХВЄ(П).

У звязку зі збільшенням чисельності луцької церкви було прийнято рішення будувати ще один дім молитви на вулиці Європейській (раніше — Боженка). 1999 року там почала проводити богослужіння дочірня громада «Церкви Христа Спасителя» під назвою «Віфанія», де Степан Васильович продовжив пасторське служіння. На сьогодні церква налічує близько 600 членів.У серцях багатьох братів та сестер лишилися спогади про ревне служіння Степана Васильовича, який дбав про відкриття нових церков, будівництво домів молитви в містах та селах Волині, заохочував братерство до єдності.

Читайте також: «Папа Римський відмовився від створення свого аватара зі штучним інтелектом».