
Підполковник ЗСУ Віталій Демедюк.
Уродженець Волині, підполковник Демедюк: «бусифікований» може проявити себе краще, ніж «старий» боєць
Підполковник ЗСУ Віталій «Дем» Демедюк - начальник штабу, заступник командира 59-ї окремої штурмової бригади БПС
Він – уродженець села Цміни Маневицького району Волинської області, батько двох дітей. Серед іншого, в інтерв’ю «Газеті по-українськи» Віталій Демедюк відповів на запитання щодо кадрової проблеми в армії. На його думку, нестача особового складу – найбільша зараз проблема.
– Ефективний рекрутинг – це матеріальний стимул. А якщо комбат отримує таку ж базову зарплату як охоронець в АТБ – яка мотивація? – каже він. – На четвертий рік повномасштабної війни народ треба заохочувати. Добровольці закінчилися у 2023 році. Начальники ТЦК кажуть: немає людей, які хочуть йти на війну самі.
Нині є програма 18-24. Є грошовий стимул, безкоштовне навчання, соціальний пакет. Це плюс. Але цього мало.
– Якість особового складу стає гіршою?
– Неправильно так говорити. «Бусифікований» може проявити себе краще, ніж людина, яка служить у війську років 10. Все залежить від бажання вчитися. Врешті, якщо ти вже в армії – іншого вибору немає. Ти повинен брати все, що тобі дають, черпати знання.
У мене в підрозділі був військовослужбовець, на якого ніхто не покладав великих надій. Але в ході повномасштабної війни показав себе надзвичайно ефективно. Був командиром штурмової групи, яка знищила не одну позицію противника. Загинув під час виконання завдань. І це не «одинична» історія.
– Проблема СЗЧ – як ви її бачите?
– Особовий склад тривалий час перебуває на позиціях під постійними обстрілами та в умовах постійного тиску з боку противника. Це надзвичайно виснажує. І навіть коли люди мають змогу трохи відпочити, вже через кілька днів їм знову потрібно повертатись на позиції. Це створює нагальну необхідність ротації, де важливо забезпечити не лише фізичне, а й моральне відновлення бійців. Наслідок - багато хто йде в СЗЧ.
Також необхідне поповнення особовим складом, адже постійне навантаження на обмежену кількість людей неминуче призводить до їхнього виснаження.
До війська вже майже ніхто не йде самостійно. Виняток – формат «18-24», бо там є матеріальне заохочення.
– А якщо такі контракти запропонувати всім?
– Можливо, це і подіяло б.
– «Тилові» люди часто критикують – і це м'яко кажучи – дії ТЦК. У військових інше бачення їхньої роботи?
– Насамперед, варто розуміти, що у ТЦК служать різні люди — як ті, хто сумлінно виконує свої обов'язки, так і ті, хто, на жаль, створює проблеми. Але суть проблеми значно глибша, ніж здається на перший погляд.
Фактично, на ТЦК переклали роботу, яка не є їхньою прямою відповідальністю. Розшук, вручення повісток, забезпечення явки громадян — це завдання, які мали б виконувати інші структури.
Наведу приклад: один з начальників ТЦК звертається до представників місцевої влади з проханням допомогти у мобілізації. У відповідь чує: «Якщо ми почнемо забирати людей, нам спалять хату».
Армія — це частина народу. І якщо військові на фронті виконують свою роботу з повною віддачею, то тил має забезпечити їм підтримку. Зокрема, і через справедливу, прозору й ефективну систему мобілізації.
