У Ковелі провели в останню путь одразу трьох Героїв

Про це повідомив міський голова Ігор Чайка, який віддав останню шану Захисникам.

«Три домовини, три імені, три долі — і спільний біль, що стискає серце кожного, хто прийшов попрощатися. Цього дня на площі Героїв Майдану зібралося надзвичайно багато людей — рідні, друзі, побратими, колеги, однокласники, мешканці міста. Ті, хто їх знав і любив, і ті, хто почув ці імена вперше. Але сьогодні усіх об’єднала вдячність за свободу й мир, які вони виборювали для нас.

Гнатюк Олександр Валерійович, солдат, механік-водій 2-го штурмового відділення 4-го штурмового батальйону військової частини А4010, народився 29.08.1981р. у Ковелі. Навчався у ЗОШ №11 та №13, ПТУ №7, Ковельському машинобудівному технікумі, ЛНТУ. Займався ремонтом автомобілів, мав власний невеликий бізнес. Захоплювався танцями, був учасником народного аматорського ансамблю «Лісова пісня».

Олександра мобілізували 9 березня 2025 року. Він долучився до 5-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ. Його життя обірвалося 10 жовтня 2025 року біля села Павлівка Пологівського району Запорізької області під час виконання бойового завдання. Навіки 44...

Висловлюю щирі співчуття дружині Зої, донечці Настуні, батькам, родині.

Карпук Ігор Васильович, солдат, стрілець-снайпер 1-го механізованого взводу 1-го механізованого батальйону військової частини А4689, народився 26.09.1977р. у Ковелі. Навчався у ЗОШ №1 та №3, ПТУ №5. Працював у Волинському управлінні магістральних газопроводів електрогазозварником, пізніше – водієм та монтером із захисту підземних трубопроводів.

З початком повномасштабного вторгнення не залишився осторонь допомоги фронту, ремонтував автомобілі військових.

27 червня 2024 року Ігоря мобілізували до одного з підрозділів 21-ї окремої механізованої бригади. У бою на Курщині був важко поранений. Майже рік вважався зниклим безвісти. ДНК-експертиза підтвердила його загибель. Життя Ігоря Карпука обірвалося 1 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області. Навіки 47...

Висловлюю щирі співчуття батькам, сину Владиславу, братам Андрію та Олександру, рідним і близьким.

Йовик Роман Петрович, солдат, старший стрілець-оператор стрілецького відділення стрілецького батальйону, народився 24.01.1981р. у Ковелі. Навчався у ЗОШ №1. Разом із родиною мешкав у Ковелі. Останніх декілька років був зареєстрований у Люблинецькій громаді, де планував проживати разом із сім’єю.

У листопаді 2024 року Романа призвали до лав ЗСУ в рамках мобілізації. Під час виконання бойового завдання на Курщині зник безвісти. У результаті генетичної експертизи встановили, що Йовик Роман Петрович загинув 11 березня 2025 року поблизу населеного пункту Козача Локня Курської області. Навіки 44...

Висловлюю щирі співчуття дружині Ірині, сину Андрію, батькові, сестрам, рідним і близьким.

Три воїни — три історії мужності, любові до життя й до рідної землі. Дякуємо Героям, які залишаться з нами назавжди — у пам’яті, в серцях, у нашій вірі в Перемогу.

Поховали Захисників на Алеї Героїв міського кладовища.

Вічна пам’ять і слава Героям!», - йдеться у повідомленні.