У руках 12-літнього Матвія – Орден «За мужність» ІІІ ступеня його тата Дмитра Матвієвського.
На Волині орден полеглого на війні батька отримав його 12-річний син
Зворушливий випадок стався на кладовищі села Верба
Посмертну відзнаку воїна Дмитра Матвієвського, який віддав своє життя у боях за свободу та незалежність України, передали його сину.
Про це інформує місцеве видання «Слово правди».
Минулої п’ятниці на кладовищі села Верба біля могили командира відділення штурмової роти 12-ї бригади спеціального призначення «АЗОВ» Національної Гвардії України Дмитра Матвієвського із позивним «Ходок» зібралися його рідні. Саме тут, на місці останнього спочинку Героя, після молебню відбулося вручення його посмертної відзнаки. Орден «За мужність» ІІІ ступеня представники підрозділу, де служив наш земляк, передали його 12-річному синові Матвію.
У руках 12-літнього Матвія – Орден «За мужність» ІІІ ступеня його тата Дмитра Матвієвського. Фото: slovopravdy.com.ua.
«Ми зібралися сьогодні, щоб вчергове вшанувати пам’ять друга «Ходока», який віддав своє життя за нашу націю, за нашу Батьківщину. Ми пам’ятаємо кожного Героя і зобов’язуємося завершити їхню справу: перемогти в цій війні, відкинути ворога і не дати йому можливості прийти на наші землі знову. І так, як друг «Ходок» нищив окупанта і боровся за свою державу, так і ми будемо це робити надалі, аж допоки на наших землях не пануватиме мир», – сказав побратим Героя.
І закликав присутніх спільно промовити молитву українського націоналіста, яка є важливою для кожного азовця, розповівши, що вона повсюдно з бійцями – під час долучення до підрозділу, в часи випробувань, коли вони здобувають свій перший шеврон, на бойових виходах, у бліндажах… Молитва українського націоналіста звучить щоразу під час вшанування пам’яті полеглих побратимів.
Молитва українського націоналіста звучить щоразу під час вшанування пам’яті полеглих побратимів.
Настоятель Свято-Михайлівського храму отець Борис Наумчук відправив на могилі захисника панахиду і зі словами підтримки звернувся до родини воїна, чиє ім’я назавжди залишиться в історії української боротьби й у серцях поколінь, які зростатимуть у вільній Україні. «Ви втратили дорогу людину, сина, брата, тата, який у тяжкий для країни час зробив свій гідний вибір – став на її захист і боронив до останнього подиху. Він спочив тілом, та душа перебуває в Божому Царстві, в легіоні нашого доблесного війська, яке від престолу Божого захищає нас».
Життя Дмитра Матвієвського обірвалося 4 вересня 2024 року у селищі Нью-Йорк Торецької громади Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Звільнивши українських військових з оточення, його група спецпризначення під час виходу потрапила у засідку ворогів. Цей бій для Дмитра і ще двох його побратимів став останнім… Йому навіки 34 роки.
Зараз також читають: Воїн із волинського Горохова: «Перед дроном на оптовому волокні РЕБ був безсилим…».
