30 років під одним куполом: священник із Чернівців про війну, біль і дорогу до раю
Отець Валерій Сиротюк 30 років служить в Успенському соборі у Чернівцях. Під час війни у його домі жили 32 дорослих, 10 дітей, 5 собак і кіт - усі переселенці. Священник, який також є поетом і композитором, розповів про те, як молитися за ворогів і чому не втрачає віри. На Буковині його служіння стало прикладом стійкості у важкі часи.
Про це пише чернівецьке видання BUK Media.
Рішення стати священником визріло після служби в армії у Прибалтиці у 1987 році. Серед нічних чергувань у глухому лісі молився під відкритим небом і вперше відчув глибоке внутрішнє занурення. Коли повернувся додому, розбудив маму посеред ночі і сказав, що хоче вступати до семінарії.
За 30 років служіння під куполом Успенського храму священник бачив дуже різних людей. Сьогодні найчастіше прихожани питають: «Чому Бог дозволяє страждання? Чому гинуть невинні діти?» Отець Валерій каже, що Бог сьогодні з нами в окопах, у шпиталях, біля матерів, що оплакують синів. Також люди запитують, як полюбити ворогів. Священник пояснює, що Церква вчить молитися навіть за ворогів - щоб Бог навернув їх.
Крім священства, отець Валерій - поет і композитор. Створив пісню «О, Всехвальна» на честь чудотворної ікони Матері Божої Чернівецької, яка стала «піснею року» на національному радіо. Побачив, що молодь слухає музику в навушниках, тому захотів, щоб духовне слово звучало в сучасному форматі.
Найяскравіші спогади - урочисте коронування чудотворної ікони, коли корону, благословену Папою Франциском, вдягав патріарх Святослав. Тисячі людей, спільна молитва. До священника підходять дорослі чоловіки і кажуть: «Ви мене хрестили».
Найважчими були пандемія COVID-19 і війна. У домі священника жили 32 дорослих, 10 дітей, 5 собак і кіт - усі переселенці. Прихожани відкривали двері своїх домівок, готували їжу на фронт.
Під час війни парафія змінилася, але сьогодні храм знову повний. Людям, які втрачають віру, священник нагадує: шукайте Царства Небесного, йдіть дорогою Христа.
У пісні «Парадайз» отець Валерій співає, що дорога до раю схожа на потяг із зупинками. Рай - це коли відчуваєш Бога поруч, як дитина в обіймах матері. І це відчуття можна мати вже тут, на землі.
«Шукайте Царства Небесного - і все інше додасться. Дорога до раю - це постійна турбота про добро», - каже отець Валерій Сиротюк.
Людина, яка 30 років не залишила Успенський храм, пережила пандемію і війну, прийняла десятки переселенців і продовжує вірити, що навіть у найтемніші часи Бог поруч.
