Надрукована у «Волині-новій» інформація «Чупакабру знайшли біля Горохова» привернула увагу багатьох наших читачів. А людський поголос вже наступного дня додав до газетної інформації чимало всяких «подробиць»...
Надрукована у «Волині-новій» інформація «Чупакабру знайшли біля Горохова» привернула увагу багатьох наших читачів. А людський поголос вже наступного дня додав до газетної інформації чимало всяких «подробиць».
Петро БОЯРЧУК
Але, окрім того, що упродовж двох останніх років жителька села Борочиче Раїса Новосад, яка й повідомила кореспондентові про підозрілу знахідку, час від часу чула вночі у зарослій очеретами долині якісь дивні звуки, - нічого іншого, тим паче злого, про «свою» чупакабру сказати вона не змогла. Навпаки, коли я запитав, чи пропадала в неї та сусідських господарствах якась домашня живність (саме на неї, стверджує людський поголос, і полюють міфічні чупакабри-вампіри), то у відповідь почув категоричне заперечення. Попри це в очах багатьох знайдений Раїсою Новосад скелет видівся таємничою чупакаброю. «І все ж то був звичайний, хоч і дуже крупний собака», - спростував цю думку директор ДП «Горохівське лісомисливське господарство Дмитро Войтюк, якому я показав відзняті фотокадри. Такий коментар почув я і від свого сина Андрія, котрий служив у прикордонній частині поряд зі школою прикордонників-собаководів. Невдовзі після газетної публікації у «Волині-новій» до автора зателефонував власний кореспондент газети «Факты» Сергій Коломієць, якому траплялося писати про чупакабру з інших західноукраїнських, в тому числі і волинських місцин. Колега звернувся як до експертів до кандидатів біологічних наук, доцентів кафедри зоології Волинського національного університету імені Лесі Українки Катерини Сологор та Ярослава Омельковця. Висновок їхній одностайний: міфічна чупакабра, скелет якої знайдено поблизу Горохова, насправді таки була собакою. А що собаки - тварини досить-таки винахідливі, горохівчанам нагадує давній випадок, що трапився в обійсті Лева Шкорупського. Одного дня його мисливський пес Беркут повідчиняв замкнені на защіпки кролячі клітки, подушив усіх кролів і, поскладавши їх біля дверей до будинку, ліг поряд, очікуючи від господаря на похвалу за мисливську свою старанність. Думається, хоч «розумних» собак є немало і серед бродячих, число яких останніми роками дуже зросло, нехтувати «чупакабрами» усе ж не варто.
