«Не дивиться в очі, але бачить глибше»: як у Луцьку допомагають дітям з особливостями розвитку

За даними ВООЗ, на сьогодні у світі 1 дитина зі 100 має розлади аутистичного спектра. Варто знати, що аутизм — це не захворювання, а особливість нервової системи. Водночас цей стан спричиняє труднощі в комунікації, соціалізації, адаптації та певні поведінкові порушення.

Про це пише Волинське обласне медоб'єднання захисту материнства і дитинства.

Ірина Морохова, клінічна психологиня та завідувачка Центру ментального здоров’я, говорить: «День обізнаності про аутизм — це не день статистики. Це зустріч із дитиною, яка інакше відчуває світ. Наприклад, не дивиться в очі, але дуже глибоко бачить. Можливо, не відповідає словами, але промовляє поведінкою, тишею. Це про дорослих поруч. Про наше вміння не ламати під «норму», а вчитись розуміти. Не поспішати з висновками. Не знецінювати. Не боятись. Діти з РАС — не «в іншому світі». Вони в нашому світі, але в них інший спосіб буття у ньому. Обізнаність — це не знання термінів. Це зміна нашого ставлення до дітей з аутизмом».

Що необхідно дітям з розладами аутистичного спектра та як вони живуть із ними? Яка допомога і підтримка необхідна родинам, в яких аутизм та його особливості — щоденне життя? Дати відповіді на запитання, що хвилюють і важливі для батьків, погодилася Анна Манжула — мама двох хлопців із аутизмом: 12-річного Дарія та 10-річного Нестора. Сини Анни отримують допомогу в Центрі метального здоров’я Волинської обласної дитячої клінічної лікарні, а мама засновує громадську організацію для допомоги дітям з аутизмом.

Прояви розладів аутистичного спектра в Дарія та Нестора були різними і з’явилися в різному віці. У Дарія раніше, він був більш замкнений, прив’язаний до місця — його особливості батьки пов’язували зі стресами внаслідок переїздів. У 1 рік і 9 місяців в хлопця стався раптовий відкат: малюк починав говорити, зустрічав тата з роботи, але за короткий проміжок часу втратив усі навички і занурився у власний світ. Проблемою стала звичайна гігієна, малюк відмовлявся від їжі і не хотів виходити з дому. Не було рольової гри, але викладав речі в рядки. Прояви аутизму в молодшого сина, Нестора, були менш очевидними і не такими різкими. Спочатку мінімальні, але у 8-річному віці на тлі стресу посилися.

● Чого не вистачає в суспільстві? Наскільки люди обізнані про розлади аутистичного спектра?

У дітей з аутизмом все по-своєму, але вони також хочуть бути частиною цього життя: сходити в кіно чи гратися на майданчику. В суспільстві взагалі не вистачає розуміння цієї тематики: що таке аутизм, що це за діти і як з ними взаємодіяти? Вийти з дітьми на майданчик — це далеко не всі проблеми. Є проблеми в освіті: в спілкуванні з вчителями, з інклюзією. Батькам критично не вистачає обізнаності, вони не знають куди звертатись в разі поведінкових проблем дитини в ранньому віці — тих, що називають «червоними прапорцями».

● Чим вам і хлопцям допомогли в Центрі ментального здоров’я?

Ми з хлопцями тут із найперших днів відкриття. Якщо коротко, то допомогли усім. Я звернулася у пошуках психолога в кол-центр медоб’єднання і мені розповіли про Центр ментального здоров’я, який був на етапі відкриття. Зараз це місце, де мої діти отримують не тільки психологічну допомогу, а й в цілому вчаться комунікувати. Вони отримують перший досвід комфортного спілкування, тут їх розуміють і підтримують, допомагають справлятись із тривожністю, поганими думками. Це адаптація, соціалізація для моїх синів і навіть більше — це підтримка сім’ї від А до Я. Це можливість отримати допомогу вчасно, проконсультуватися із психіатром, психологом.

● Що потрібно знати про аутизм кожному?

Всі люди різні, зі своїми особливостями — сподіваюся, суспільство перестане підтасовувати усіх під умовну «норму», зокрема й дітей під загальноприйняті рамки.

● Які поради можете дати батькам, які підозрюють РАС у своїх дітей?

По-перше, якщо батьки підозрюють, що із дитиною щось не так — найімовірніше, так і є. По-друге, треба звертатись за кваліфікованою допомогою — до лікарів, які знають, із чого починати обстеження. Все починається з консультації психіатра і боятися цього не треба. По-третє, контролювати розвиток дитини мають спеціалісти.

Коли в нас народжується дитина, ми маємо плани на життя і, відповідно, плануємо й майбутнє своєї дитини. Але батькам дітей з РАС необхідно прийняти той факт, що життя настільки ж різноманітне, наскільки різноманітні прояви РАС у дітей. Найперше і найголовніше: якщо ви дізналися про діагноз «аутизм» у своєї дитини, надайте допомогу собі і подбайте про свій адекватний стан, бо лише в такому стані ви зможете рухатися вперед і допомагати своїй дитині.

Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Чому у Луцьку не курсує легендарна рожева маршрутка.