Курси НБУ $ 43.38 € 50.76
Два Сергії із волинської бригади виривають життя побратимів з лап смерті

Історія двох Сергіїв із 14 ОМБр, які рятують життя на «нулі».

Фото: facebook.com.

Два Сергії із волинської бригади виривають життя побратимів з лап смерті

Історія незламних медиків 14 ОМБр, які не знають страху

Сергій – водій медеваку. Вміє не лише впевнено тримати кермо, а й допомагати: зробити інʼєкцію, накласти повʼязку, заспокоїти. А інколи - просто сказати правильні слова у потрібні моменти.

Про це пише 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого. 

«Ми завжди ставимо себе на місце поранених, яких потрібно евакуювати. Бо знаємо, як це: лежати й чекати, коли хвилина здається вічністю. Коли біль стискає до перехоплення подиху. Знаємо, тому мчимо і вдень, і вночі, незважаючи ні на що!» – каже воїн.

Його побратим – теж Сергій, досвідчений медик. Вони разом не випадково: знайомі ще з часів АТО/ООС. Разом працюють і під час широкомасштабного вторгнення: Київщина, Миколаївщина, Донеччина, зараз Купʼянський напрямок. За ці роки настільки «зчитали» один одного, що часто працюють без слів - достатньо лише погляду.

Обидва - з характером: енергійні, запальні, з почуттям гумору. Цей гумор мало хто може зрозуміти. Він відшліфований роками спільної важкої служби й допомагає применшувати втому й піднімати настрій.

Розповіді Сергіїв змушують затамувати подих. Десь - від напруги, десь - від шоку…

Медик Сергій каже:

-Пораненим дозволяємо і кричати, і матюкатися. Інколи й самі можемо - аби привести до тями, знизити паніку, переключити увагу. А як інакше? Є робота - і ми її робимо. Головне ж довезти людей, встигнути! Бо добре знаємо ціну кожної хвилини…

Їхній медевак - історія на колесах. З рубцями і шрамами. Він бачив дороги, яких уже майже не існує. Возив темними ночами й сліпучими днями. По багнюці і по землі, сухій, як попіл.

Переживали разом влучання ворожих дронів, обстріли, фронтове бездоріжжя. Машини змінюються, а вони - залишаються. Такими ж усміхненими, і такими ж своїми: надійними та відчайдушними.

За роки війни обидва Сергії звикли до небезпеки. Їхній внутрішній поріг страху змінився - не зник, але став іншим. Чи стали іншими самі воїни? Так, мабуть.. Бо пережите не забувається…

Дякуємо кожному медику і кожній медикині Князівської бригади за вкрай небезпечну, але вельми потрібну роботу!

Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: «Красний» та його залізна команда: хто повертає до життя техніку волинської «Сотки».

Реклама Google

Telegram Channel