Історія двох Сергіїв із 14 ОМБр, які рятують життя на «нулі».
Два Сергії із волинської бригади виривають життя побратимів з лап смерті
Історія незламних медиків 14 ОМБр, які не знають страху
Сергій – водій медеваку. Вміє не лише впевнено тримати кермо, а й допомагати: зробити інʼєкцію, накласти повʼязку, заспокоїти. А інколи - просто сказати правильні слова у потрібні моменти.
Про це пише 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого.
«Ми завжди ставимо себе на місце поранених, яких потрібно евакуювати. Бо знаємо, як це: лежати й чекати, коли хвилина здається вічністю. Коли біль стискає до перехоплення подиху. Знаємо, тому мчимо і вдень, і вночі, незважаючи ні на що!» – каже воїн.
Його побратим – теж Сергій, досвідчений медик. Вони разом не випадково: знайомі ще з часів АТО/ООС. Разом працюють і під час широкомасштабного вторгнення: Київщина, Миколаївщина, Донеччина, зараз Купʼянський напрямок. За ці роки настільки «зчитали» один одного, що часто працюють без слів - достатньо лише погляду.
Обидва - з характером: енергійні, запальні, з почуттям гумору. Цей гумор мало хто може зрозуміти. Він відшліфований роками спільної важкої служби й допомагає применшувати втому й піднімати настрій.
Розповіді Сергіїв змушують затамувати подих. Десь - від напруги, десь - від шоку…
Медик Сергій каже:
-Пораненим дозволяємо і кричати, і матюкатися. Інколи й самі можемо - аби привести до тями, знизити паніку, переключити увагу. А як інакше? Є робота - і ми її робимо. Головне ж довезти людей, встигнути! Бо добре знаємо ціну кожної хвилини…
Їхній медевак - історія на колесах. З рубцями і шрамами. Він бачив дороги, яких уже майже не існує. Возив темними ночами й сліпучими днями. По багнюці і по землі, сухій, як попіл.
Переживали разом влучання ворожих дронів, обстріли, фронтове бездоріжжя. Машини змінюються, а вони - залишаються. Такими ж усміхненими, і такими ж своїми: надійними та відчайдушними.
За роки війни обидва Сергії звикли до небезпеки. Їхній внутрішній поріг страху змінився - не зник, але став іншим. Чи стали іншими самі воїни? Так, мабуть.. Бо пережите не забувається…
Дякуємо кожному медику і кожній медикині Князівської бригади за вкрай небезпечну, але вельми потрібну роботу!


Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
Читайте також: «Красний» та його залізна команда: хто повертає до життя техніку волинської «Сотки».