«Мамо, яка смачна вода!»: перші слова хлопчика після трансплантації нирки у Львові

Посмертним донором для 11-річного хлопчика з нирковою недостатністю став 13-річний підліток, який загинув внаслідок нещасного випадку.

Рятівну операцію з пересадки органу спільно виконали спеціалісти Центр трансплантології Львів Центру та Дитячої Лікарні Святого Миколая Першого медоб’єднання Львова.

У віці 4 років львів'янин Юрчик переніс ангіну, що дала серйозне ускладнення на нирки. Виник нефротичний синдром. Почалися роки постійної терапії: лікарні, уколи, пігулки. Але хвороба прогресувала.

І у 9 років нирки дитини взагалі припинили виводити зайву рідину з організму. Тіло Юрчика набрякло, а креатинін піднявся до критичної позначки – 1200. Єдиним порятунком став гемодіаліз – процедура штучного очищення крові, яку хлопчик проходив через день по години.

Три роки на діалізі виснажили дитячий організм. Юрчик перестав рости. Кістки стали дуже крихкими. А постійний високий тиск давав велике навантаження на серце. Дитина згасала на очах.

Якось у березні, коли знесиленого Юрчика привели на чергову процедуру гемодіалізу, трансплант-координаторка повідомила родині, що з’явився донор. Ним став 13-річний підліток, який отримав несумісну з життям важку черепно-мозкову травму. Його батьки у найважчу в житті мить – втрати сина – дали згоду на посмертне донорство його органів. Тоді їхня великодушність врятувала життя чотирьох інших дітей.

«З новин я одразу зрозуміла, хто став донором для мого сина. Першим ділом ми з чоловіком пішли в церкву помолитися за того хлопчика. Я безмежно вдячна його батькам, які дали дозвіл на трансплантацію органів і врятували мою дитину. Ми тепер вважаємо, що цей хлопчик – наша друга дитина, бо його частинка живе в моєму синові», — з вдячністю говорить мама Юрчика Ірина.

Рятівну пересадку нирки спільно виконали спеціалісти Центру трансплантології та Лікарні Святого Миколая. На наступний день після операції, Юрчик, якому раніше не можна було пити більше 200 мл рідини на день, сказав: «Мамо, яка смачна вода! Я справді тепер можу пити стільки, скільки хочу?».

Історія хвороби Юрчика, ще на етапі гемодіалізу та очікування на донорську нирку, підштовхнула його маму ухвалити важливе рішення.

«Бачачи як тяжко моєму синові, я підписала згоду на посмертне донорство. Я до цього ставлюся спокійно, бо розумію, що після смерті Богові мої органи не потрібні, а от врятувати чиєсь життя можуть», — каже Ірина.

Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: У Луцьку поліція охорони зупинила пожежу «на старті» (Відео).