На Закарпатті розшукують начальника поштового відділення з Волині

Поки над Закарпаттям шумлять гори, а над Луцьком нарешті задощило після довгого чекання, ми вирішили розшукати одну особливу жінку – аби сказати їй найважливіше.

Шановна Наталіє Сергіївно!

Кажуть, у людини є своя музика.

У когось вона схожа на грім. У когось – на шум великого міста. А у Вас – на теплий травневий дощ, який сьогодні нарешті прийшов у Луцьк після довгого чекання.

Тихий. Світлий. Добрий.

Той, під який хочеться згадувати щось хороше, телефонувати близьким, пити каву біля вікна і вірити, що все буде добре.

Саме такою Вас знають люди.

Хтось – як уважну начальницю поштового відділення №18.

Хтось – як людину, яка завжди знайде добре слово навіть у дуже непростий день.

Хтось – як жінку з красивою душею, яка любить музику, щирість і життя.

А ми знаємо Вас ще й як людину, поруч із якою стає тепліше.

 І нехай зараз десь далеко, на закарпатських дорогах, Вам усміхаються гори й пахне дощем, але сьогодні дуже багато людей у Луцьку подумки кажуть Вам прості й важливі слова.

І нехай зараз десь далеко, на закарпатських дорогах, Вам усміхаються гори й пахне дощем, але сьогодні дуже багато людей у Луцьку подумки кажуть Вам прості й важливі слова:

Дякуємо, що Ви є.

Нехай у Вашому житті буде ще багато світла.

Нехай серце ніколи не втомлюється мріяти.

Нехай поруч будуть люди, які цінують, бережуть і люблять Вас так само щиро, як Ви вмієте любити світ.

І нехай кожен новий день звучить для Вас, як улюблена мелодія – з нотами радості, спокою, тепла і щастя.

З днем народження, Наталіє Сергіївно!!! 🌧️🎶💐

З повагою, теплом і усмішкою –
друзі з газети «Волинь» і колеги з поштового відділення №16 міста Луцька.

А подарунком від нас нехай стануть ці пісні:

Зараз також читають: На Волині ледь не мобілізували головного московського батюшку – митрополита Володимира.