Леонель захищав Україну на Сумському напрямку.
Колумбієць, який добровільно воював за Україну, хоче залишитися жити на Волині
Доброволець Леонель Асенсіо після поранення отримав прихисток у Нововолинську та мріє жити в Україні
Леонель Асенсіо — громадянин Колумбії, який добровільно приїхав в Україну, щоб стати на її захист. 13 років він був на батьківщині кадровим військовим, потім працював у приватній охороні.
Як розповів чоловік Суспільному, про Україну до повномасштабної війни майже нічого не знав.
«Побачив у новинах, що Україні потрібні люди, і вирішив, що можу допомогти», — каже Леонель.
У лютому цього року побратими привезли Леонеля до Нововолинська. Тут мешкають родичі одного із військовослужбовців. Насамперед за підтримкою звернулися до відділу супроводу ветеранів.
Побратим Леонелоя — Василь зі Львова — знав іспанську мову, бо 20 років прожив в Іспанії, добровільно повернувся, щоб захищати Україну, розповідає фахівчиня із супроводу ветеранів Еліна Гурачевська. Службу ніс у взводі колумбійців, оскільки зі знанням мови порозумітися з іноземцями було легше. Після поранення на Сумському напрямку Леонеля визнали непридатним до подальшої служби.
Він залишився в Україні без постійного житла та без визначеного правового статусу. Повернення до Колумбії ускладнене станом здоров’я — через черепно-мозкову травму переліт може становити ризик для життя, каже фахівчиня.
За словами Еліни Гурачевської, яка опікується колумбійцем, спочатку здавалося, що процес буде складним, адже у Леонеля не було жодних документів. Однак на всіх рівнях люди йшли назустріч:
«У нас була велика робота в тому плані, бо ми ходили і до перекладачів, співпрацювали із міграційною службою, збирали всі документи. Найбільша проблема — у нього не було довідки про місце проживання в Колумбії», — каже Еліна Гурачевська.
Аби продовжити процес оформлення документів, Леонелю була потрібна нотаріально засвідчена згода, що десь він буде жити, коли отримає посвідку. Тоді у себе вдома колумбійця прописала сім'я головного спеціаліста відділу ветеранської політики Володимира Чепи.
«Наш колега сказав: «Я пропишу його до себе». І вони з дружиною взяли на себе таку відповідальність. Зараз у Леонеля законне перебування в Україні до жовтня. До цього місяця, ми сподіваємось, що в нього буде вже посвідка і ми зможемо отримати і посвідчення УБД, і особи з інвалідністю внаслідок війни, всі виплати і пільги», - розповідає фахівчиня із супроводу ветеранів.
Додому Леонель повертатися не планує. Каже, якби була така можливість, залишився б жити в Україні. І навіть запросив би сюди своїх рідних — сестер і доньку.
«Україна — дуже красива. Тут спокійно і безпечно, навіть попри війну. Ще я вдячний людям, вони дуже добре до мене ставляться», — каже Леонель.
Найбільша перешкода для повноцінного життя в Україні — мова. Леонель спілкується лише іспанською, а з українцями — з допомогою онлайн перекладача. Наразі він проживає у студентському гуртожитку. Хоча Леонель не є студентом закладу, директор Нововолинського електромеханічного фахового коледжу погодився надати йому житло, пояснивши це просто: він захищав Україну — і потребує підтримки.
Попри все пережите, Леонель каже, що хотів би продовжити службу у війську. Поступово чоловік намагається адаптуватися і облаштовує життя в Україні. Уже знайшов тут підробіток і кохану дівчину.
Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
Читайте також: За рік номінальна зарплата волинян виросла на третину: в кого найбільше.
