НАОДИНЦІ З ПРИРОДОЮ: а хто приносить дітей лелекам?
— Бабусю, а хто приносить дітей лелекам? — зацікавлено запитало хлоп’ятко років п’яти, споглядаючи з вікна маршрутки лелече гніздо, з якого виднілися голівки кількох лелечат. Запитання, як ви розумієте, виникло не просто так, а у відповідь на твердження дорослих, що людям дітей приносять бузьки...
— Бабусю, а хто приносить дітей лелекам? — зацікавлено запитало хлоп’ятко років п’яти, споглядаючи з вікна маршрутки лелече гніздо, з якого виднілися голівки кількох лелечат. Запитання, як ви розумієте, виникло не просто так, а у відповідь на твердження дорослих, що людям дітей приносять бузьки.
Бабуся почала щось пояснювати про те, що й собі лелеки дітей доставляють із вирію у яєчках, потім їх зігрівають своїм тілом і на світ з’являються симпатичні лелики. Резонне дитяче запитання розбудило ностальгійні спогади. Трепетна любов і повага до цих птахів живуть у душі з дитинства. Якось навіть сон наснився, що я пригортаю до грудей лелеку, вдихаю запах неба від його натруджених далеким перельотом крил і відчуваю щось до болю рідне... Тому образливо чути, коли говорять, що лелеки викидають із своїх гнізд «зайвих» малюків, нападають на домашню птицю, роблять людям іншу шкоду. Навіть якщо й так, їм усе можна пробачити за горду красу і вірність рідному краєві, який щовесни кличе їх через моря у схололі за зиму, але не забуті гнізда, із яких у цю пору так допитливо і зворушливо визирають маленькі лелечата.
