Понад тисячу осіб загинуло торік на Волині від травм і нещасних випадків. Більшість з них – молоді, працездатного віку люди, яким би ще жити й жити...
Понад тисячу осіб загинуло торік на Волині від травм і нещасних випадків. Більшість з них – молоді, працездатного віку люди, яким би ще жити й жити...
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
У відділенні анестезіології й інтенсивної терапії обласної клінічної лікарні, де проходить межа між життям і смертю, з початком літа більшає важких пацієнтів з травмами шийного відділу хребта, головного мозку. Втратою життя або довічним каліцтвом дуже часто розплачуються люди за власну безпечність, нерозсудливість, необережність. Щоліта сюди привозять хлопців-“пірнальників”: розігріті не тільки теплим сонцем молоді люди демонструють “геройство” на водоймах, травмуються. У лікарні ані самі потерпілі, ані їх рідні ще не усвідомлюють, яке горе чекає попереду. Бути довічно прикутим до ліжка, до інвалідного візка – сумна перспектива. Статистика дорожньо-транспортних пригод нагадує зведення з фронту. У теплу пору року, осідлавши мотоцикли і скутери, юнаки гасають без обережності і правил, дуже часто прирікаючи матерів на довічний смуток. — Тільки минулого тижня ми мали дев’ять виїздів у райони до хворих з тяжкими нейрохірургічними травмами, четверо з них — водії скутерів. А за рік надходить до 400 викликів, це тільки до найважчих потерпілих, яким на місці не спроможні надати допомогу. Навіть якщо нам вдається врятувати життя цих пацієнтів, вони часто залишаються інвалідами, — розповідав нейрохірург Сергій Фецяк, застерігаючи батьків, щоб вони більше дбали про безпеку синів і дочок. Судмедексперти стверджують: удар, якого зазнає при аварії водій скутера, що рухається з швидкістю 50—55 кілометрів за годину, можна прирівняти до падіння з висоти восьмого поверху. Купуючи своїм дітям такі небезпечні “іграшки”, ми по суті ставимо їх на край карниза, з якого вони в будь-яку мить можуть зірватися. — Приблизно три чверті випадків травматизму трапляються в стані алкогольного сп’яніння, причому переважно нічної пори, коли годиться бути в ліжку, а не шукати пригод. Поки на державному рівні не буде здійснено перелом у формуванні здорового способу життя людей, до того часу не вдасться розв’язати проблему, — висловлював свої міркування завідуючий відділенням анестезіології й інтенсивної терапії Павло Гащишин. Саме лікарі й ініціювали розмову з журналістами на цю болючу тему. За словами заступника начальника обласного управління охорони здоров’я Івана Грицюка, у структурі смертності волинян працездатного віку травми, нещасні випадки, отруєння – на другому місці після хвороб системи кровообігу. Найвищі показники травматизму в Луцьку, Нововолинську, в Ковельському, Горохівському районах. У Луцькій міській клінічній лікарні, де надається невідкладна допомога потерпілим, торік довелось рятувати 505 осіб з черепно-мозковими травмами. Лікування травмованих у відділеннях нейрохірургії дороговартісне. У середньому доба перебування пацієнта тут обходиться у 300—500 гривень, а термін лікування, як правило, тривалий. З огляду на недостатнє фінансування галузі охорони здоров’я основний тягар витрат лягає на плечі рідних потерпілого. — Коли бачиш, як страждає твоя дитина, то готовий останню сорочку зняти, щоб полегшити ті страждання. Тисячу разів на день я звинувачую себе, що не вберегла сина. Кажуть, береженого й Бог береже. А ми цю приповідку забуваємо, — розговорилися у відділенні нейрохірургії обласної клінічної лікарні з мамою зовсім молодого хлопця з травмою шийного відділу хребта. Завідуючий відділенням Степан Іванович Бобрик щойно закінчив складну операцію. Веде нас палатами. Хворі переважно важкі, їм не до спілкування. Біля багатьох ліжок клопочуться медсестри. Виходжувати таких пацієнтів – справа непроста. — У нас працюють добре підготовлені, здібні нейрохірурги, вмілі й відповідальні медсестри, весь медичний персонал. Але іноді є такі випадки, коли лікарі безсилі. І тоді думаєш: чому в нас так мало робиться для запобігання травматизму? Тут і проблеми виховання, і питання безпеки транспортних засобів, і рівень культури, і ставлення людей до власного здоров’я. Ось резерв, який поки що далеко не повністю задіяний. Тому й необхідно нагадувати людям, щоб берегли себе від безглуздих нещасних випадків, травм, — підсумував розмову з журналістами Степан Іванович Бобрик.
