Працівники міліції викрили в Луцьку злочинну групу, до якої входило восьмеро чоловік...
Працівники міліції викрили в Луцьку злочинну групу, до якої входило восьмеро чоловік. В основному це були місцеві жителі та двоє приїжджих з Нововолинська та Львова. Вони перепродували наркотики, поставляли їх навіть в’язням львівської тюрми. Займалися також шахрайством та крадіжками. Розплата за злочини прийшла, коли її ніхто не чекав
Віра КАЛИНОВСЬКА, Володимир КАЛИТЕНКО
Їх поєднала не любов, а наркотики Світлана Бухоніна давно розлучилася з чоловіком. Згодом мала кількох співмешканців, але й вони її залишили. І ось вона знайшла, нарешті, рідну душу — такого ж самого наркомана. Тридцятип’ятирічний лучанин Олександр Плазовський мав вже солідний стаж у вживанні дурманного зілля. Плазовський, не довго роздумуючи, переселився на квартиру до Світлани. Не злякався, що вона має трьох малолітніх дітей. Для нього головним було те, що жінка також вживає наркотики, а за будинком на городі вирощує коноплю, з якої можна було виготовляти наркотик. Обоє ніде не працювали, грошей не було, вирішили наркотики продавати. Один грамовий пакетик коштував сто тридцять гривень. За день, як добре йшла торгівля, отримували прибутку близько п’ятисот гривень. Світлана мала свій маленький кіоск, де шила на замовлення одяг чи ремонтувала його. Коли почала продавати наркотики, то брати в людей замовлення перестала, бо від шиття прибутки були надто мізерні. Кожна справа потребує розширення. Шукаючи клієнтів, які б купували наркотики, Бухоніна та Плазовський познайомилися й з іншими продавцями наркотиків. Світлана та Олександр купували у них марихуану, амфітамін за однією ціною, а своїм постійним клієнтам продавали значно дорожче. Одного пізнього вечора на квартиру до Світлани завітав знайомий Артем Васютинський. Передав їй загорнутий у фольгу згорток, сказав, що там п’ятнадцять грамів амфітаміну. — За грошима я прийду пізніше, бо дуже поспішаю, — сказав і зник. Васютинський проживав у Нововолинську, вважався приватним підприємцем, бо мав свій магазинчик, де торгував засобами мобільного зв’язку. Він же часто їздив за кордон, особливо у США, закуповував різні іномарки, перевозив через кордон в Україну і тут продавав. Отож, грошей мав достатньо, але хотілося мати ще більше, тому й зайнявся злочинним ремеслом – торгівлею наркотиками...
Таємний канал до тюрми Васютинський почав залучати до торгівлі наркотиками своїх друзів та знайомих. Взяв на себе роль керівника. Крім Світлани Бухоніної та її співмешканця Олександра Плазовського, залучив лучан Святослава Русіна, Олександра Голубовського, братів Олександра та Віталія Вознюків, Віталія Костецького. Майже всі вони самі вживали наркотики, ніде не працювали. Кожний зрозумів, що на торгівлі наркотиками можна добре заробити. Васютинський перед кожним поставив конкретні завдання. Одні роздобували наркотики, інші шукали постійних покупців, продавали отруту за значно вищою ціною. Заробітна плата залежала від того, скільки кожен роздобув наркотиків, знайшов покупців та продав наркотиків. Гроші розподіляв, звичайно, сам керівник. Наркотики зберігалися на квартирі у Русіна на вулиці Сосновій. У нього й брали всі, хто наркотики продавав. Васютинський постійно розширював межі своєї діяльності. Врешті-решт, дійшло до того, що він почав постачати наркотики в’язням, котрі відбували покарання у тюрмі міста Львова. Там відбував покарання й брат Віталія Вознюка Олександр Вознюк. Віталій брату таємно передав мобільний телефон, хоча мати мобілку засудженим заборонялося. Васютинський говорив Віталію Вознюку, коли для в’язнів буде передана чергова партія наркотиків, а той телефонував на мобілку брата Олександра й повідомляв, як і де забрати наркотики. Передавали наркотики у тюрму різними методами, маскуючи їх між харчами. Відвозили їх туди водії маршрутних таксі чи автобусів. Водії, звичайно, не знали, що відвозять туди не тільки харчі для в’язнів, а й отруту. Звичайно, злочинні дії групи Васютинського не могли весь час залишатися таємницею. Незабаром працівники міліції отримали оперативну інформацію про те, що на вулиці Московській в Луцьку проживають двоє людей, а саме жінка та її співмешканець, котрі продають наркотики. Працівники міліції прослідкували, коли до них зайшов черговий клієнт, а коли вийшов з пакетиком в руках, затримали. У пакетику був білий порошок. Чоловік виявився жителем Луцька на ім’я Степан. Він нічого не приховував, одразу все розповів. Зуміла міліція викрити і всю злочинну групу...
На лаві підсудних відразу восьмеро Під час обшуку в багатьох членів злочинної групи було виявлено наркотики, які не встигли продати. Їх виявили у квартирі Бухоніної та Плазовського. Світлана, крім квартири, тримала отруту також у своєму кіоску, де раніш шила одяг на замовлення. Чимало наркотиків виявили і в Русіна. Майже всі члени групи були одружені, мали дітей. У кожного була якась спеціальність, але вирішили, що значно вигідніше продавати наркотики, отруювати людей. А про те, чим це рано чи пізно закінчиться, не думали. Під час розслідування виявилося, що керівник групи Васютинський займався не тільки торгівлею наркотиками, а й шахрайством. Чоловік був не бідний. Але ж відомо, що чим більше людина має грошей, тим жадібнішою вона стає. Васютинський взяв в одному з банків великий кредит, але згодом виявилося, що повертати його не має наміру. Крім того, у кількох своїх друзів та знайомих позичив теж великі суми грошей, і повертати також не збирався. Він щоразу міняв строки розрахунку, скаржився, що грошей не має, хоча насправді вони були, але важко було з грошима розлучатися. Брав легко, віддавати було важко. Врешті-решт, знайомі та друзі Васютинського не витримали пустопорожніх обіцянок й звернулися до суду. Друзі стали ворогами. Злочинна група також займалася й крадіжками. У групі були раніш судимі за крадіжки та пограбування, отож було в кого повчитися цьому ганебному ремеслу. Всі члени злочинної групи, як і слід було чекати, опинилися на лаві підсудних. Луцький міськрайонний суд засудив Артема Васютинського, Олександра Плазовського на шість років позбавлення волі, Олександра Вознюка – на п’ять з половиною років, Олександра Голубовського – на п’ять років і один місяць. У них також конфісковано все або ж частину власного майна. Світлану Бухоніну, Віталія Костецького, Святослава Русіна, Віталія Вознюка позбавлено волі на п’ять років кожного умовно з випробувальним трирічним строком. Суд врахував не тільки тяжкість злочину, а й те, що вони на своєму утриманні мають малолітніх дітей.
