Воїн волинської бригади на п’ятий рік війни – без… позивного

Родом цей козарлюга із села Угринів, що біля Івано-Франківська. Мобілізувався до війська у вересні 2022-го, базову загальновійськову підготовку проходив у Великій Британії.

На початках своєї кар’єри артилериста Михайло працював на 82 мм і 120 мм мінометах, інформують у 100 омбр.

 Та вже впродовж двох років чоловік служить на посаді старшого навідника у самохідному артилерійському дивізіоні 100 омбр. Тепер працює тільки зі 155-м калібром: на вітчизняній САУ 2С22 «Богдана» та американській самохідній гаубиці M109A6 «Paladin».

Маючи величезний бойовий досвід… Михайло досі не має «офіційного» позивного!

– То все побратими винні – ніяк не можуть визначитися, – з усмішкою розповідає гармаш «Сталевої Сотки», – Хто «Трактором» мене називає – за вміння швидко працювати лопатою в процесі облаштування нової вогневої позиції. Хто каже «Бронь» – бо маю прізвище Пронь. А трапляється й «Бурим» кличуть – бо якщо є вагомі підстави, то можу на когось трохи «побурчати»…

На рідній Франківщині на Михайла з нетерпінням чекають батьки – Ігор Ришардович і Галина Василівна, старший брат Іван та молодший брат Андрій.

 А долати щоденні труднощі війни артилеристу 100 омбр допомагає Надія – саме так звати кохану дівчину нашого героя:

– Хай як важко буває під час виконання бойових завдань, я завжди пам’ятаю – на мене чекає моя Надійка. До речі, постійно ношу на зап’ястку подарунок від коханої – браслет із дарчим написом, – щиро розповідає боєць.

«Трактор»-«Бронь»-«Бурий» мріє про повернення у рідний Угринів, про створення сім’ї, про народження дітей, ну і (звісно ж!) про улюблене захоплення – риболовлю…

…Але для здійснення усіх цих мрій потрібна одна умова – Перемога над клятим ворогом.

– Як на мене, ця війна вже неабияк затягнулася. Затрималися московити на українській землі, – поважно розмірковує гармаш Михайло, – Тож мусимо ще трішки додати обертів на полі бою – аби оркам «веселіше» втікалося назад на болота…