Історія волинського прикордонника «Леза», який охороняє українсько-білоруський кордон

Ще кілька років тому 26-річний Сергій із села Духче Луцького району працював у Луцьку – займався укладанням бруківки.

Сьогодні його робоче місце значно далі від звичного цивільного життя. Прикордонник із позивним «Лезо» виконує завдання у складі мобільної вогневої групи та контролює ситуацію на кордоні з повітря, розповідає 6 прикордонний Волинський загін.

До війська Сергій уже мав військовий досвід. Строкову службу проходив у Національній гвардії, куди свого часу пішов добровольцем.

«На строкову - сам пішов, і по мобілізації так само – прийшов сам», – розповідає військовослужбовець.

Першим місцем служби стала білоруська ділянка кордону, де Сергій виконував завдання у складі зведеного загону. Згодом його перевели на кордон з Польщею, а на початку 2023 року він приєднався до новоствореної прикордонної комендатури швидкого реагування.

Після цього було два виїзди на Донеччину. На Вугледарському напрямку Сергій понад три місяці провів у піхоті безпосередньо на передових позиціях.

«Було як у бадмінтоні: вони по нас гатять мінами, наші у відповідь», – так він описує ті бої.

Після ротації підрозділ повернувся на Волинь для відновлення. Тоді частину військовослужбовців, серед яких і Сергій, направили на навчання до Великої Британії. Там боєць пройшов інтенсивний курс підготовки.

Наступна ротація була під Новомихайлівкою. Противник активно застосовував бронетехніку – танки та бойові машини піхоти. В окремих моментах ворог підходив до позицій українських військових на кілька десятків метрів.

Третій бойовий виїзд був на Харківщину. Він тривав близько пів року. На той час військовослужбовець уже очолював розрахунок протитанкового ракетного комплексу та був старшим позиції.

Після контузії та повернення на службу на білоруську ділянку кордону в житті «Леза» з’явилася ще одна військова спеціальність – оператор безпілотних літальних апаратів.

Перші навички пілотування він отримав ще під час служби на сході. Побратими передали йому дрон, і Сергій самостійно почав розбиратися в його керуванні. Згодом, коли у складі мобільної вогневої групи знадобився аеророзвідник, запропонував свою кандидатуру. Після завершення спеціалізованого навчання прикордонник отримав сертифікат оператора БпЛА.

«Головне в цій справі – не боятися. Якщо є бажання, то навчитися легко. А якщо робиш це без бажання, то звісно, що нічого не вийде», – говорить прикордонник.

Тепер його служба значною мірою проходить у небі. За допомогою безпілотника «Лезо» стежить за обстановкою та моніторить ділянку українсько-білоруського кордону.

Понад чотири роки у військовій формі залишили свій слід. Сергій не приховує, що втома від тривалої служби відчувається. Та попри це він продовжує виконувати завдання і робити свою роботу там, де сьогодні потрібен найбільше.

Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ