Ковельська громада попрощалася зі старшим сержантом Павлом Коломійчуком

Про це повідомив очільник громади Ігор Чайка.

«Павло не був ковельчанином, але наше місто є рідним домом його дружини. І саме тут він знайшов свій вічний спочинок...

 Народився 30 серпня 1993 року у Приморському краї росії, де на той час проходив військову службу його батько. Але згодом родина повернулася в Україну, до Звягеля на Житомирщині. Там минули його дитинство і юність. Павло змалку вирізнявся витонченим почуттям гумору та вмінням майстерно висловлювати свої думки. Після закінчення школи він вирішив обрати творчу професію — актора драматичного театру і кіно — вступивши до Рівненського державного гуманітарного університету.

 Саме в студентські роки у Рівному він зустрів ковельчанку Ірину. Звичайне знайомство та коротке спілкування переросли у глибоке почуття. Ще студентами вони одружилися.

Після закінчення університету Павло вирішив спробувати свої сили в бізнесі. Працював у міжнародній мережі магазинів «ЮСК» в Луцьку, а згодом у Чернівцях.

 Саме в Чернівцях молоду сім’ю застала повномасштабна війна. У той час вони чекали на народження донечки. Вона з’явилася на світ у березні 2022 року під час повітряної тривоги.

Радість батьківства дала Павлу чітке розуміння, за що варто боротися. А знання історії відкривало масштаби загрози: Павло усвідомлював, що війна за існування держави, не завершиться швидко, тож кожен має бути готовим стати на захист своєї землі. Тому, коли прийшла його черга тримати стрій, він прийняв цей виклик гідно.

 6 жовтня 2023 року Павла мобілізували до лав Збройних Сил. Пройшов військову підготовку в Україні та у Великій Британії. Свідомо обрав службу в морській піхоті. Його бойовий шлях проліг через гарячі напрямки Сумщини, Херсонщини та Дніпропетровщини.

Павло мав велику мрію — вибороти право носити блакитний берет українського морського піхотинця, який здобувається через складні іспити та випробування. І лише минулого тижня він це зробив, склавши виснажливий іспит.

 Днями Павло з побратимами мав вирушати по автомобіль, придбаний спільними зусиллями для потреб їхньої підрозділу.

Але 20 вересня 2026 року його життя обірвалося внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася в районі села Дмитрівка Синельниківського району Дніпропетровської області.

Павлу було лише 33 роки. Він прожив яскраве, але, на жаль, надто коротке життя.

Висловлюю щирі співчуття дружині Ірині, доньці Юлечці, батькам Павла — Марії Панасівні та Володимиру Миколайовичу, бабусі, братові Артему з родиною, батькам Ірини — Людмилі Володимирівні та Сергію Семеновичу, усій родині, друзям і побратимам.

Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища.

Вічна пам’ять і шана Герою!», - йдеться  у повідомленні.