Моя добра приятелька більше десяти років живе і працює у Росії, але регулярно приїздить на історичну батьківщину - до Луцька. Цього року ми, як завжди, зустрілися погомоніти про справи професійні...
Моя добра приятелька більше десяти років живе і працює у Росії, але регулярно приїздить на історичну батьківщину - до Луцька. Цього року ми, як завжди, зустрілися погомоніти про справи професійні.
На запитання про ситуацію у російських ЗМІ подруга спершу безнадійно махнула рукою, що означало «краще не питай», а потім розшифрувала свій жест. У них, виявляється, практикується така собі «журналістика хороших новин». Жодного слова критики у бік влади – тільки «одобрямс». Кореспонденти змушені кривити душею, казати на чорне - біле, інакше доведеться шукати роботу. Не дивно, що картина дня на російських телеканалах виглядає приблизно так: у Польщі - потоп, в Україні – бардак, у Білорусі – голод, а в Росії – благодать. Хоча насправді нічого подібного і близько немає. «Нам теж на початках розповідали, що все це робиться в ім’я майбутнього добробуту, — пригадувала колега. — Проте економічного дива не сталося, але гайки позакручували міцно. Під цим соусом згортається свобода слова і у вас». На жаль, робиться це не для блага загальної справи, а для комфорту чиновників, яким просто добре живеться без критики.
