Двічі повертався у стрій після поранень: у школі на Волині увічнили пам'ять Героя Олега Ковальчука

У Тагачинському навчальному закладі відкрили світлину пам’яті Захисника України Олега Ковальчука.

Про це повідомляє Турійська селищна рада.

«Є люди, чия присутність залишається з нами навіть тоді, коли їх уже немає поруч. У спогадах, добрих справах і теплі, яке вони залишили після себе. Саме таким був Олег Ковальчук — воїн, земляк, захисник, який віддав своє життя за Україну», – йдеться в дописі.

У закладі відбулася зворушлива подія — відкриття ще однієї світлини в куточку пам’яті загиблих Захисників України. Відтепер поруч із світлинами колишніх учнів Володимира Антонюка, Богдана Марчука та Олександра Олексюка — світлина Олега Ковальчука. Чотири обличчя, чотири життєві історії, об’єднані любов’ю до рідної землі та жертовністю заради її майбутнього.

Захід розпочала директорка закладу Алла Ковальчук, для якої ця подія мала особливе родинне значення, адже Олег був її двоюрідним братом. У її словах і самій атмосфері зустрічі відчувалися біль утрати та бажання зберегти живою пам’ять про людину, яку любили, поважали й цінували.

Право відкрити світлину надали братові Олега Василю, який і сам стояв на захисті України, та племінникам Героя.

До присутніх звернувся Турійський селищний голова Олексій Безсмертний. Він наголосив на важливості збереження пам’яті про полеглих воїнів і вдячності тим, хто заплатив найвищу ціну за свободу України.

Теплими й водночас болючими спогадами про Олега поділився староста села Ростислав Калінчак, який знав його особисто. Він згадав щирого, відкритого до людей чоловіка, який умів вкладати душу в кожну справу.

Коли Олег працював у «Волиньобленерго», займався будівництвом чи опалював приміщення рідної школи, він робив усе відповідально, як справжній професіонал. Працюючи кочегаром, вмів створити тепло для інших не лише в буквальному значенні, а й своєю людяністю та щирістю. А ще Олег був пристрасним футбольним уболівальником, умів щиро радіти, переживати й захоплюватися тим, що любив.

Таким його пам’ятають — справжнім у роботі, щирим у спілкуванні, відкритим до життя й людей.

Чотири роки Олег захищав Україну, двічі був поранений, але знову повертався до строю — до свого обов’язку, до побратимів, до боротьби за рідну землю. За цим рішенням стояли мужність, вірність і розуміння того, наскільки важливо вистояти заради тих, хто чекає вдома.

Слово мали також брат Василь і племінник Олега. Особливо важливими стали слова до школярів — шанувати Захисників, пам’ятати про їхній подвиг і розуміти, завдяки кому мають можливість говорити рідною мовою, навчатися, жити на своїй землі та будувати майбутнє у вільній Україні.

Зворушливим моментом стало звучання вірша, присвяченого Олегові, який написала вчителька української мови та літератури Катерина Лозовицька. У поетичних рядках — біль, вдячність і прагнення зберегти пам’ять про людину, з якою ділили робочі будні та звичайні людські миті.

На завершення учні поклали до світлини лампадки й квіти. Маленькі вогники, які нагадують, що світло людського життя не зникає безслідно. Воно залишається в добрих справах, у спогадах близьких, у вдячності тих, хто знає, якою ціною виборюється наше майбутнє.

Олег Ковальчук назавжди залишиться у пам’яті рідних, односельців, колег і всіх, хто знав його. А для школярів його світлина стане нагадуванням про те, що свобода не дається без боротьби, а вдячність Героям починається з нашої пам’яті, поваги й любові до України.

Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ