Проєкт «Ай-Петрі» треба масштабувати, щоб створити цифрову платформу для боротьби з «Шахедами»

Така платформа може бути створена на базі ПДТР «Ай-Петрі», які вже кілька років ефективно працюють на кількох напрямках фронту.

Про це йдеться у статті «Людина більше не здатна керувати повітряним боєм. Чому розробники унікального комплексу ПДТР «Ай-Петрі» відмовляються від «заліза» на користь ШІ» на спеціалізованому сайті «Мілітарний», інформує «Прямий».

Серед проблем, які наразі треба вирішувати захисникам повітряного простору України – брак засобів ураження і підготовлених екіпажів, велика кількість різнопланових засобів РЕБ, які часто заважають своїм, а також відсутність стратегічного бачення держапарату, як боротися з цими викликами.

Державний апарат не поспішає змінювати звичну систему держзамовлень і ручного лобі певних засобів. Так гроші перемагають ефективність, йдеться у статті.

Як пояснюють військові, під час масованої атаки командний пункт повинен у реальному часі вирішувати задачу розподілу ресурсу: сотні цілей, сотні засобів, кожен із яких має обмежену зону дії й обмежений боєкомплект. Помилка розподілу коштує дорого – наприклад, коли по одній цілі одночасно працюють кілька перехоплювачів, у цей час інша ціль залишається без прикриття взагалі. Людина фізично не встигає приймати ці рішення за лічені секунди, незалежно від кваліфікації. У реальності всі можливі засоби працюють всліпу, часто заважаючи своїм же.

Софт «Ай-Петрі» вирішує саме задачу автоматизованого бойового управління. Система не замінює вогневі засоби, а керує їхньою мережею — розподіляє цілі між доступними засобами, призначає частотні коридори для роботи РЕБ так, щоб не «глушити» власний перехоплювач, і в реальному часі перерозподіляє ресурс залежно від того, яка ціль збита, а яка щойно з’явилася.

Ця система в експериментальному режимі вже працює в кількох містах — Києві, Одесі, Запоріжжі, і зараз її запускають у Дніпрі. Але масштаб покриття лишається обмеженим: у самому Києві під єдиним автоматизованим управлінням перебуває лише частина з наявних у місті засобів, решта продовжує діяти розрізнено.

Головна перевага «Ай-Петрі» в тому, що це програмно-апаратний комплекс, здатний об’єднувати розвідку, РЕБ, оптичні й інші канали спостереження, а також засоби фізичного ураження в єдиний автоматизований контур. Його ключовий продукт — керованість: можливість дистанційно координувати велику кількість розосереджених засобів, автоматично знаходити цілі, визначати пріоритети та розподіляти ресурс під час атаки.

Цей софт може керувати не лише «Ай-Петрі», а й іншими сумісними засобами. Ідея в тому, щоб зібрати все, що є, в один кулак і правильно розподіляти ресурс під час атаки. За наявності сумісних протоколів до нього можуть підключатися засоби інших виробників. Саме тому «Ай-Петрі» варто сприймати як основу ширшої екосистеми протидії БпЛА.

В українській дискусії про протидію дронам часто говорять про майбутню «систему систем» — цифрову платформу, яка збере в одному контурі сенсори, РЕБ і засоби ураження. Для «Ай-Петрі» це не лише концепція. ЇЇ архітектура передбачає інтеграцію сторонніх комплексів.

Проблема — у масштабі. Кількість комплексів «Ай-Петрі», що реально можуть формувати щільну керовану мережу навколо критичних об’єктів і великих міст, поки не відповідає масштабу атак. Водночас значна частина інших наявних засобів РЕБ залишається поза єдиним управлінням.

Для масштабування потрібно збільшувати кількість самих комплексів «Ай-Петр» там, де вони мають створити щільну керовану мережу. Друге — підключати до софта «Ай-Петрі» сумісні засоби інших виробників. Для цього держава має запровадити обов’язкові протоколи обміну, інакше кожна нова модель збільшує парк, але не збільшує керованість.

Третє — оцінювати закупівлі за тим, скільки цілей система здатна одночасно виявити, правильно розподілити й знешкодити; скільки людей для цього потрібно; якою є вартість одного результативного перехоплення; чи не заважають власні засоби один одному.

Четверте — розвивати автоматичне розпізнавання та інтеграцію з hard-kill засобами. Реактивні ударні дрони скорочують час реакції настільки, що ручне наведення стає недостатнім. Від виявлення до пуску перехоплювача або іншого засобу мають минати секунди, а не хвилини.

Ракети за сотні тисяч доларів не можуть збивати дрони за сорок-вісімдесят тисяч доларів, які виробляються десятками тисяч, бо це виснажує економіку. Це питання має вирішувати держава — починаючи від фінансування розробок і закінчуючи логістикою постачання достатньої кількості комплектуючих. Але ключове — стратегічне рішення зробити ставку на планування, уніфікацію вимог і прогнозування ризиків замість освоєння бюджетів і клонування номенклатур.

Як відомо, починаючи з осені 2023 року, Петро Порошенко інвестував понад 200 мільйонів гривень у виробництво систем протидії засобам технічної розвідки «Ай-Петрі», які успішно пройшли випробування та використовуються у Збройних Силах, прикриваючи тисячу кілометрів лінії боєзіткнення. Держава довгий час не виділяла фінансування на цю програму. Торік Порошенко повідомив про контракт з Міністерством оборони.