«Ми що, не люди?»: під час вибухів у Луцьку військкомат зачинив двері перед цивільними (Відео)

Ранок понеділка у Луцьку розпочався зі звичайної, але від того не менш моторошної картини: виття сирен, тривожні сповіщення у телефонах та гучні вибухи у небі. У такі хвилини кожна секунда — це шанс на порятунок. Ракети й дрони не питають перепусток, а от до укриття Луцького районного ТЦК та СП цивільним, як виявилося, без дозволу зась.

Про це йдеться в сюжеті ТРК Аверс.

Армійська логіка проста: перебувати тут стороннім заборонено, адже це режимний об'єкт. І байдуже, що над головою загроза. Натомість журналісти та звичайні громадяни під дверима, схоже, сприймаються як головна небезпека.

У людей, які прийшли під стіни установи у своїх справах, виникає цілком зрозуміле обурення. Якщо мобілізаційні чи безпекові заходи організовуються оперативно, то питання безперешкодного доступу до укриттів та підтримки громадян під час повітряної тривоги все ще потребують доопрацювання.

Відвідувачі районного ТЦК скаржаться, що змушені годинами стояти під дверима просто неба:

«Який раз я сюди приходжу і постійно стою. Я ж не живу в Луцьку, приїжджаю, це ж Луцький районний військкомат, довідку принести завжди. Навіть не спитали, чи вам тяжко сидіти, чи там мокро, чи ти можеш стояти. Їм по барабану вообще», — обурюється одна з відвідувачок.

Інша жінка розповідає: прийшла ще до початку роботи установи, однак із лунанням сирени людей просто виставили за ворота без жодних роз'яснень:

«Ми прийшли до початку тривоги, чекали. О дев'ятій починається робочий день, почали збиратися люди. Почалася тривога. Ми спитали, де тут найближче укриття, а нам кажуть: «Ідіть туди», але не знаємо куди. Кажу: «Пропустіть нас до себе в укриття!» А вони: «Ми пропускаємо тільки тих людей, що тут працюють». Я кажу: «А ми що, не люди, ми не українці?Ми так само військові і були на передку від початку». Так само з четверга не можу донести документи, бо як не тривога, то обід, то світла немає. А укриття суспільного користування мають пускати всіх — так само, як у школу чи в лікарню пускають будь-кого», — ділиться лучанка.

Замість того, щоб пропустити людей до укриття під час повітряної загрози, у військкоматі викликали поліцію, заявивши, що громадяни нібито порушують спокій режимної установи. Правоохоронці приїхали швидко й пояснили, що перебувати на території заборонено. Втім, щойно пролунав сигнал відбою, патрульні одразу залишили місце події.

Однак справжній абсурд розпочався вже після відбою. Шлагбаум піднявся, і на територію ТЦК один за одним почали заїжджати автомобілі. У цей же момент жінку на скутері, яка й викликала знімальну групу, на територію демонстративно не пропустили, аргументуючи це тим, що вона «не має права». На запитання журналістів, чому ж тоді вільно їдуть інші машини, чергові відповіли коротко: це працівники.

У чинному законодавстві України немає жодної норми, яка дозволяла б зачиняти двері укриття перед цивільними під час небезпеки. Юристи наголошують: зачинені під час тривоги двері бомбосховища — це стаття 135 Кримінального кодексу України (залишення в небезпеці), що передбачає до двох років позбавлення волі.

Журналісти звернулися за роз'ясненнями до обласного ТЦК та СП. У відомстві офіційно заявили:

«ТЦК та СП є режимними об'єктами, де діє пропускний режим. Сторонні особи не можуть вільно перебувати на території установи. З міркувань безпеки під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» робота ТЦК та СП з відвідувачами призупиняється, а доступ до приміщень зачиняється. Громадянці було пояснено процедуру прийому після завершення тривоги. Закликаємо громадян із розумінням ставитися до безпекових вимог та режимного характеру військових об'єктів під час дії воєнного стану».

Виходить, що внутрішні інструкції для військових об'єктів виявилися вагомішими за загальнодержавні норми цивільного захисту. Тож поки режимні стандарти ставлять вище за безпеку людей, громадянам залишається лише сподіватися, що наступна повітряна тривога не заскочить їх біля зачиненого шлагбаума.

Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ