Донька готувала домашнє завдання з географії. «А тут, між іншим, про нас написали, – сказала, показуючи на підручник. – «Найсприятливіші природні умови та багаті ресурси у Донецькій області, а найнесприятливіші умови та бідні ресурси – у Волинській...
Донька готувала домашнє завдання з географії. «А тут, між іншим, про нас написали, – сказала, показуючи на підручник. – «Найсприятливіші природні умови та багаті ресурси у Донецькій області, а найнесприятливіші умови та бідні ресурси – у Волинській.
При цьому за сумарною продуктивністю природних ресурсів різниця між крайніми показниками серед 24 областей і АР Крим становить 5,5 раза (найвища –у Донецькій, найнижча – у Волинській областях). Ще більший контраст виникає, коли порівнювати окремі види ресурсів за адміністративними районами». Дитина дочитала цитату і стурбовано запитала: «Це означає, що ми найбідніші в країні?..» Мабуть, у тому числі і на таких даних базується твердження про те, що схід годує захід, яке без кінця мусують політики. Хоча самі по собі природні багатства ще нічого не означають. Перший приклад, що спадає на думку у цьому зв’язку, - звісно ж Японія. Другий приклад не менш красномовний - Ізраїль, який показав, що при бажанні ефективно господарювати можна навіть у кам’яній пустелі. Тому, як кажуть, не в ресурсах щастя. І не в зарплатах. Бо продукти на сході дорожчі не до порівняння з нашими. Кілограм картоплі, наприклад, коштує 8 гривень, м’яса – 60.
