Я бачила, як мовчки, тихо, без стогону і нарікань помирали квіти. Вони стояли серед ситого, комфортного торгового центру «Слон» і сумно дивилися на мене своїми зів’ялими пелюстками...
Я бачила, як мовчки, тихо, без стогону і нарікань помирали квіти. Вони стояли серед ситого, комфортного торгового центру «Слон» і сумно дивилися на мене своїми зів’ялими пелюстками. На відміну від вишуканих, ще живих орхідей до них була приклеєна етикетка «знижка на 50 %». Тільки тепер поцікавилась ціною на ті горщечки, які ще дихали життям — 180 гривень!
Виявляється, мені пропонують порятувати красу за 90 гривень! Але як? Коли там, де є всі рослинні «медикаменти», добрива, досі цього не зробили? То чи вдасться це мені? Ось воно що в цьому продажному світі діється: «На тобі, небоже, що мені негоже». Геть чисто, як у сучасному суспільстві. Пройшла молодість, краса, здоров’я, сила і вже ти нікому не потрібний, хоча, по суті, ще й не жив і світу не зобачив. Можливо, комусь важко провести паралель моїх думок між майже мертвими квітами і нами, людьми, але для мене це істинні реалії нинішнього буття. Поділилася гіркими роздумами заслужена артистка України Галина Кажан.
