Молодий та ранній приморозок нахабно роздягнув старого абрикоса. Переважна більшість листочків навіть не встигла порозкошувати у золотій барві...
Молодий та ранній приморозок нахабно роздягнув старого абрикоса. Переважна більшість листочків навіть не встигла порозкошувати у золотій барві.
Зітканий за одну лиш ніч килим мав зелено-коричневу брунатну барву, ледь посріблену чи то росою, чи вранішнім туманом. Та раптом на цьому невеселому тлі помітила яскраву синю пляму, наче мазок густо розведеним ультрамарином. Спочатку навіть подумала, що то вітер заніс сюди ненароком яскраву обгортку від якихось солодощів. Та, підійшовши ближче, аж у долоні сплеснула від несподіванки: з-під опалого листя пробилася на світ свічечка гіацинта, який зазвичай цвіте у травні. Тільки тепер згадала, що коли у серпні під час відпустки переплановувала квітник, виявила якусь дивну цибулину, не схожу ні на тюльпан, ні на нарцис. Не знаючи, що з нею робити, «закопала» у грунт і забула. А тепер гіацинт нагадав, що у серпні його висаджувати було зарано. Він прискорено пройшов період спокою і за сприятливих погодних умов вибухнув осіннім цвітом. Буде сумно, якщо це коштуватиме йому життя, але я вдячна цьому гостю з Малої Азії за подаровані хвилини несподіваної радості.
