«Кого в цю пору здивуєш падолистом? Розгубили своє золото клени, болісно прощаються із різьбленими червінцями берези, з останніх сил тримаються верби…
«Кого в цю пору здивуєш падолистом? Розгубили своє золото клени, болісно прощаються із різьбленими червінцями берези, з останніх сил тримаються верби…
Мені ж пощастило підгледіти сосновий, як би то сказати, голкопад. Від пориву потужного західного вітру загули верхівки поруділих сосон, обтрушуючи відмерлу глицю. Із тихим шурхотом вона покидала гілля і щільним колючим килимом вкривала землю. Ніби сотні маленьких парашутиків легко приземлялися на оксамитовий мох. А в ньому ще причаїлися горбики підзеленків та твердих зелениць. Від таких знахідок приємне хвилювання лоскоче груди любителя «тихого полювання». Хочете почути тишу, ледь торкнуту сосновим голкопадом? А до болю в грудях вдихнути чисте, настояне на цілющих травах і глиці повітря? Тоді не сидіть у теплих квартирах, поспішіть у сосновий бір!»— закликає наш читач, природолюб і орнітолог-любитель Павло Шесталюк із с. Хворостів Любомльського району.
