Серед самородків з народу, про котрих розповідала упродовж 2010 року наша газета, уродженець і мешканець хутора Черуковатиця, що на межі Волині з Галичиною поблизу села Журавники Горохівського району, Василь Парахін (на фото) займає особливе місце...
Серед самородків з народу, про котрих розповідала упродовж 2010 року наша газета, уродженець і мешканець хутора Черуковатиця, що на межі Волині з Галичиною поблизу села Журавники Горохівського району, Василь Парахін (на фото) займає особливе місце
Петро БОЯРЧУК
Не маючи за плечима високої спеціальної освіти, але маючи в душі хист митця, працював колись у Міністерстві лісового господарства УРСР старшим інженером-художником по виробництву сувенірів, потім організовував у Києві і якийсь час тримав на своїх плечах увесь сувенірний бізнес. А головне - відколи знайшов себе у традиційному національному народному мистецтві і національній народній творчості, залишався відданим цим штукам за всіх життєвих обставин. За ту відданість, уздрівши в ній український націоналізм, всесильний тоді КДБ позбавив роботи й «вижив» із Києва, але саме вона привела Василя Григоровича в незалежній вже Україні до звання заслуженого працівника культури. В опублікованому 17 червня ц. р. «Волинню» матеріалі «Хуторянин утверджував народне мистецтво у столиці» сказано про нього далеко не все. Будучи твердо переконаним, що традиційна національна народна творчість є душею українства, він і тепер, хоч давно вже на пенсії, вчить розуміти цю душу та нести її крізь життя у душах власних. Вчить не тільки у створеній ним мистецькій студії Журавниківської школи І - ІІІ ступенів Горохівського району, а й зі сторінок виданої ним книги «Лінія в традиційному народному мистецтві», з експонатів численних вже виставок власних мистецьких творів та творів своїх вихованців. Від листопада діє така виставка творів народного мистецтва в замку Любарта в Луцьку, де Парахін вже провів і кілька майстер-класів для учнів та вчителів навчальних закладів Волині.
