До святкового столу зварила компот із домашніх сушених яблук. Для кольору додала вирощених у своєму саду й власноруч заморожених малини, трішки смородини, слив. Компот вийшов смачний, насиченого малинового кольору...
До святкового столу зварила компот із домашніх сушених яблук. Для кольору додала вирощених у своєму саду й власноруч заморожених малини, трішки смородини, слив. Компот вийшов смачний, насиченого малинового кольору.
А для салату відкрила баночку консервованих у легкому сиропі ананасів виробництва Таїланду. На етикетці було зазначено: «100% натуральний продукт». Тож сироп, який залишився («щоб добро не пропадало!»), вилила у скляний збаночок із компотом. Яким же було моє здивування, коли через годину помітила, що домашній узвар набув темно-чорнильного кольору! Не полінувалася віднайти у торбі зі сміттям баночку з-під «стовідсотково натурального продукту» й поцікавитися, що ж входить до його складу. З’ясувалося – все в нормі: «ананас, питна вода і білокристалічний цукор»... Але чому тоді так дивно прореагували рідні волинські ягоди й фрукти на «візит» заморського гостя? Виникла підозра, що виробник «забув» вказати на етикетці ще й якийсь консервант, із тих, які ми вже звично називаємо «єшками». Либонь він і дав таку реакцію, хоч смак компоту не постраждав. Щоправда, втіхи у тім мало. Бо чи не смачними солодкими газованими напоями, чіпсами, сухариками та іншими продуктами недобросовісні виробники труять наших дітей?!
