Вчора у далекому Болтоні (Великобританія) відзначила своє 85-річчя Лідія Власюк-Коломиєць. Не відаю, чи привітав її хтось із земляків, але ця мудра, енергійна жінка у кращі часи розсилала на Різдво й Великдень до сотні вітальних листівок у різні кінці світу. Останнім часом, коли здоров’я почало підводити, просить вітати «своїх рідних холмщаків» через газету...
Вчора у далекому Болтоні (Великобританія) відзначила своє 85-річчя Лідія Власюк-Коломиєць. Не відаю, чи привітав її хтось із земляків, але ця мудра, енергійна жінка у кращі часи розсилала на Різдво й Великдень до сотні вітальних листівок у різні кінці світу. Останнім часом, коли здоров’я почало підводити, просить вітати «своїх рідних холмщаків» через газету.
Доля Лідії Василівни подібна до непростої долі багатьох українців, в силу різних обставин розкиданих по світах. Вона на чужині вже довгих 63 роки, проте не пориває зв’язків із малою батьківщиною. А це – трагічної долі с. Ласків Грубешівського повіту на Холмщині, спалене у роки війни поляками. Там – прах замордованих батьків, брата Анатолія і сестри Галини. Пам’ятником їм усім є і талановита книга спогадів Лідії Власюк «Ангел-хранитель», видана 1999 року й презентована у Луцьку. Нині у Болтоні у Лідії Василівни родина: чоловік, із яким прожила 60 літ, отримавши з цієї нагоди вітання англійської королеви, донька, онуки (син – у Німеччині). І вічна ностальгія за Україною. Тому вкотре попросила телефоном привітати усіх земляків з новорічно-різдвяними святами й побажати кращої долі. Ми ж у свою чергу, вітаючи із ювілеєм та святами, щиро зичимо Лідії Василівні міцного здоров’я, щастя й злагоди в родині, щедрого многоліття й Божого благословення.
