ОТАК І ЖИВЕМО: українська листівка - музейна рідкість

Багато вже сказано про засилля в Україні імпорту із ближнього і далекого зарубіжжя, наче в нас самих рук немає, щоб виготовити найпростіші речі.

Але життя підкидає нові докази того, що нам легше купити, привезти, перепродати, ніж зробити самим. От і нещодавно сусідська дівчинка шукала листівку для свого батька з нагоди дня його народження. Хоча стенди в книжковому відділі супермаркету були заставлені вітальними адресами різних форм і розмірів, знайти серед них листівку українською мовою виявилося непросто. Дівчинка спершу навіть розгубилася.
Але зрештою серед розмаїття троянд та рожевощоких ангелів вона відшукала непримітне на вигляд, але дуже тепле, зворушливе вітання для тата. Одне на два десятки іноземних! Гріш ціна усім розмовам про національне відродження, якщо на двадцятому році незалежності листівку рідною мовою треба шукати вдень зі свічкою, і ще не факт, що знайдеш. Усі ці роки ми так «плідно» працювали над виробництвом українського продукту, що зараз не маємо навіть своєї листівки.