СЕРГІЙ СЛАБЕНКО: ЗАКОНИ УХВАЛЮЮТЬСЯ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ЇХ ВИКОНУВАТИ

Завершується черговий політичний сезон, підбиваються підсумки фінансового року. Про успішні кількісні показники виконання бюджету країни у минулому році із дня в день активно рапортують чиновники Кабміну і прагнуть переконати, що не менш успішним з огляду на новий бюджет буде рік нинішній. Тим часом оптимістична статистика навряд чи переконає звичайного українця у тому, що 205 гривень у кишені значно краще, аніж 237. Тим більше, що це відбувається на фоні безпрецедентного за останнє десятиріччя зростання цін на хліб та продукти харчування, товари першої необхідності. Чи здатна держава найближчим часом здійснювати політику громадянської згоди в суспільстві, збалансованого економічного розвитку та недекларативного соціального захисту? — міркування народного депутата Сергія Слабенка.
—Сергію Івановичу, наскільки ваш півторарічний депутатський досвід спілкування із чиновниками з метою вирішення проблем людей, котрі звертаються у громадські приймальні, дає підстави говорити про здатність держави вирішувати нагальні соціальні проблеми в межах бюджетних призначень?
— Це вже політична традиція, що ухвалення бюджету країни на черговий фінансовий рік супроводжується міжфракційними суперечками та взаємними обвинуваченнями представників різних гілок влади у навмисному маніпулюванні у власних політичних чи економічних цілях його показниками. Тим не менше у мене процес виконання головного фінансового документа країни викликає ще більше запитань, аніж його затвердження. Як правило, факт недофінансування, особливо так званих незахищених статей, з року в рік накопичує низку проблем, які впевнено набувають ознак невирішуваних. Маю на увазі постійні проблеми із виділенням капітальних видатків на життєво важливі об’єкти.
Варто неупереджено проаналізувати практику фінансування у 2003 році, як відразу стає зрозумілим: не треба сподіватися, що у цьому році ситуація кардинально зміниться. Навіть зваживши на кількісне збільшення показників бюджету, треба робити обов’язкову поправку на такий політичний фактор, як президентські вибори. Тому навряд чи бюджет 2004 року стане фінансовою базою для вирішення нагальних соціальних питань. Маю право на таку думку, бо, порівнюючи пропорції фінансування потреб соціальної галузі, не маю підстав стверджувати про таке ж якісне зростання. Не важко спрогнозувати, що знову недофінансованими залишаться цільові програми загалом та медицина зокрема.
— Рівень власного добробуту волиняни оцінюють, звертаючи свій погляд на те, що їх оточує. Проблеми виборчого округу №19, мабуть, типові для українців. Що особливо турбує ваших виборців?
— Безперечно, що першочерговим завданням влади є питання соціальних гарантій. Із майже трьох тисяч виборців, котрі скористалися консультаціями юристів громадських приймалень, щонайменше третина ставила вимогу одержання нібито гарантованих державою пільг та виплат. За попередніми розрахунками обласної влади, на виконання лише регіональних програм у соціальній та виробничій сфері Волині в 2004 році необхідні кошти в сумі близько мільярда гривень. Це не обов’язково бюджетні гроші, бо практика виконання аналогічних програм у цьому році засвідчила можливість залучення для їх втілення коштів інвесторів. Але така схема неможлива у сфері соціального захисту.
Тим не менше питання соціального захисту і забезпечення можна вирішувати більш успішно. Закони та нормативні акти ухвалюються для того, щоб їх виконували. Якщо влада законодавчо гарантує певний рівень соціального забезпечення, то ці зобов’язання треба виконувати. На жаль, порівняння абсолютних показників нарахування та виплати допомог малозабезпеченим сім’ям із дітьми у 2002—2003 роках переконує у зменшенні обсягів надання допомоги майже удвічі. Постійні, умовно кажучи, “вдосконалення” законодавства постановами Кабміну призводять до недофінансування. Ситуація матиме продовження в наступному році, бо, наприклад, фінансування Пенсійного фонду згідно з затвердженим бюджетом зменшено на 0,6 млрд. гривень. А от видатки на силові структури збільшено більш як на мільярд гривень і не важко спрогнозувати, що вони відбуватимуться ритмічно.
Мій власний досвід переконує у тому, що, наприклад, питання забезпечення інвалідів транспортними засобами без відповідного контролю зі сторони депутатського корпусу вирішувалося б менш ефективно. Залишаються недопоставленими 15 машин для інвалідів Волині із запланованих на минулий рік 52. Нам вдалося через депутатські запити та звернення, публічні виступи дещо змінити в позитивну сторону пропорцію по фінансуванню придбання транспорту і утримувати її на рівні 14 відсотків від потреби, що є загальнодержавним показником. Коли я розпочинав свою депутатську діяльність на Волині, цей показник був на рівні менше 10 відсотків.
Соціальні наслідки мають і екологічні проблеми. Так внаслідок підтоплення території с. Будятичі, що розташоване поблизу шахт Нововолинська, селяни залишаються без врожаю городніх культур. На виконання робіт, пов’язаних із водопониженням території, пропонується виділити не менше 408 тис. гривень. Таку оціночну вартість запропонувала Західно-Українська дирекція по ліквідації шахт. Звичайний “чиновницький футбол”, коли одне міністерство перекидає вирішення питання на інше (в даному випадку Мінекології вважає вирішення питання в компетенції Мінекономіки і навпаки), не наближує вирішення питання.
Разом з тим затвердження держбюджету без додатків, де були виписані усі інвестнаміри та пропозиції по фінансуванню регіону, ставить під сумнів виділення коштів на інші життєво важливі об’єкти. Кабмін залишає за собою виняткове право вирішувати на власний розсуд доцільність їх фінансування. У 2003 році, враховуючи соціальну значимість будівництва десятої шахти, Мінпаливенерго вишукало можливість виділити річний ліміт для будівництва об’єкта. Із держбюджету повинно бути виділено до 7 млн.гривень. Наразі визначений графік фінансування 10-ої шахти дотримується. Щоб ввести в експлуатацію першу чергу шахти не пізніше 2006 року, у цьому році потрібно залучити капвкладень не менше 40 млн. гривень.
Не може залишатися поза увагою держави така важлива проблема, як борг державних підприємств перед своїми працівниками по зарплаті та вихідних допомогах при скороченні. Так ДП “Волиньвугілля” тільки по виконавчих провадженнях та судових рішеннях заборгувало як фізичним, так і юридичним особам більше 6,5 млн. гривень. Левова частка цієї суми - неоплачена праця шахтарів. У мене виникає питання: коли ці борги повертатимуться людям?
А от небажання керівництва області запропонувати для фінансування початок робіт із газифікації Любомля та Устилуга важко пояснити. Мої інвестиційні пропозиції на 2004 рік містять ці об’єкти. В мене є відповіді від Мінекономіки, у яких вказується на можливість їх врахування при формуванні додатків до основного фінансового документа країни. У відповіді із Мінекономіки та з питань європейської інтеграції визнано доцільним розпочинати роботи по зведенню газопроводів-відводів до Устилуга та Любомля. Відсутність аналогічних пропозицій від виконавчої влади області ставить не один знак запитання стосовно терміну початку робіт із газифікації.
Щоб не звести нанівець піврічну роботу депутатського корпусу Волині по відстоюванню інвестпропозицій, мною надіслано обґрунтоване звернення на ім’я Прем’єр-міністра України В.Януковича, у якому поставлено вимогу дотримати раніше взяті міністерствами та відомствами зобов’язання щодо обсягів фінансування Волині в 2004 році і включити в постанови Кабміну перелік об’єктів із 16 пунктів для фінансування за рахунок коштів держбюджету.
– Звітуючи перед виборцями за рік депутатської роботи, ви декларували, що найпотужніший засіб відстоювання їх інтересів - це закон. Нещодавно громадською організацією “Лабораторія соціального аналізу ф-4” вас було визнано лідером у списку волинських депутатів-мажоритарників за кількістю внесених і врахованих поправок до законопроектів і виступів у Верховній Раді, в переважній частині яких порушувалися проблемні питання виборчого округу №19. Так із 79 запропонованих вами поправок до законодавства парламентом враховано 59. Представники якої соціальної групи вже найближчим часом можуть сподіватися на вирішення питань з огляду на ваші законодавчі ініціативи?
– Якщо законодавство, що регламентує порядок нарахування і надання соціальних допомог більш-менш напрацьоване і зазнає постійних змін та доповнень, то діяльність підприємців відбувається на межі виживання. З метою врегулювання системи оподаткування суб’єктів малого і середнього бізнесу у вересні мною внесено проект Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності”. При розгляді його парламентом переконуватиму, що цей документ несуперечливий за змістом та універсальний за суттю відносно положень ухваленого у другому читанні Податкового кодексу. Його можна легко перенести у положення єдиного документа, що визначатиме основи оподаткування в Україні. Найбільший соціальний позитив законопроекту у тому, що він враховує інтереси жінок як найманих працівників у підприємця.
Сьогодні жінка, котра працює у підприємця і виходить у декретну відпустку, ставить у практично безвихідне становище роботодавця, оскільки він змушений або заздалегідь її звільнити, або ж потім робити додаткові відрахування у бюджет на працівника, який фактично не виконує ніякої роботи. У моєму законопроекті це питання врегульовується тим, що середньо облікова чисельність працюючих у підприємця за попередній календарний рік збільшується до 50 осіб, що розширює можливості для ведення бізнесу. У законопроекті чітко сформульовано, що суб’єкти малого підприємництва сплачують єдиний податок у вигляді фіксованої ставки чи визначеного відсотка від об’єкта оподаткування.
Такий підхід дає можливість підприємцям бути суб’єктами взаємовідносин із соціальними фондами і мати соціальні гарантії на випадок тимчасової непрацездатності при умові їх реєстрації у відповідних фондах. Співпраця із громадськими організаціями, що вивчають практику підприємницької діяльності в Україні в різних регіонах при підготовці цього законопроекту, переконує у тому, що він найбільш зважено враховує інтереси як держави, так і підприємців і дає можливість працювати підприємцям малого і середнього бізнесу у правовому полі. Зрештою, працювати і жити у правовому полі - це спільне прагнення українців, котрі мають власну справу, і тих, хто працює у бізнесі чи в державних установах. Сподіваюся, що це не зовсім далека перспектива для України.
Любов ГАРАНІНА.