Відповідно до рішення ЮНЕСКО, прийнятого у 1999 році, світ відзначає його 21 лютого. Англійською назва цього свята звучить тепліше – материнська мова...
Відповідно до рішення ЮНЕСКО, прийнятого у 1999 році, світ відзначає його 21 лютого. Англійською назва цього свята звучить тепліше – материнська мова.
Відомий політик Анатолій Гриценко вважає, що «це не той день, коли ми маємо чубитися навколо мовних питань і проблем», а дослухатися до власної душі, до маминого голосу, порадівши, якщо він ще звучить у реальності, а не із Вічності. Гарна порада. Проте, задавнені мовні проблеми нагадують про себе і в будні, і в свята. Одна моя знайома, інтелігентна російськомовна німкеня, не знаходить собі місця: родич перестав із нею розмовляти, бо вважає, що вона давно повинна була перейти на українську. Вона її знає, розуміє, зачитується творами Ліни Костенко, Василя Симоненка, Марії Матіос, стежить за новинками української літератури, читає українські газети, а от розмовляти – не наважується. Розуміє, що робить чимало помилок у вимові, тож не хоче виглядати смішною. Я не знаю, як розв’язати цей родинний мовний вузол, який зав’язався не сьогодні, а ще за радянських часів. Дуже хочу, щоб якомога більше людей, а серед них – і моя знайома, розмовляли українською. Але – з любові, з поваги, з переконання, що інакше просто бути не може, бо ми живемо в Україні. Але надто принциповий родич, який вранці не відповідає на привітання, а, сидячи за одним столом, робить вигляд, що не розуміє свою гостю, погодьтеся, виглядає якось несимпатично.
