ЙОМУ ПІДВЛАДНИЙ ЧАС

Майже три десятки років Юрій Семенюк нероздільно живе зі звуком цокання годинників - саме стільки літ він ремонтує ці складні механізми

Юлія НЕТЕПЧУК

У дитинстві Юрій мріяв про велосипед. Але так трапилося, що мама купила йому годинник. Вона ніби знала, що в недалекому майбутньому її син стане добрим годинникарем і все життя допомагатиме людям орієнтуватися в часі.
Уже 26 років Юрій Васильович працює «лікарем» часомірів і до того ж незмінно на одному місці. Його комірка з надписом «Терміновий ремонт годинників» добре знайома мешканцям та гостям міста Луцька, адже знаходиться вона на першій автостанції обласного центру.
- Взагалі-то я хотів стати майстром з ремонту теле-, радіоапаратури, - розпочинає розмову Юрій Семенюк. - Але коли ми з другом поїхали до Львівського професійного училища, нам сказали, що наразі вони набирають тільки майстрів з ремонту годинників. Так і вибрав я свою життєву стежку.
Ще з дитинства Юрій цікавився різною технікою, відвідував заняття у гуртку «Юний натураліст». Десь у класі сьомому він умудрився переробити домашнього «брехунця» на радіо, яке працювало без електрики. А з годинниками «подружився» тільки після того, як відремонтував власний. З того часу майбутній годинникар ще не раз лагодив свій часомір, а заразом і вивчав його. Згодом у хід пішли старі годинники, які він розбирав, досліджував усі їхні деталі, а тоді намагався відремонтувати механізми.
- Найбільша проблема кожного годинникаря за всіх часів була, є і буде - це відсутність деталей та інструментів, - зауважує майстер. - Головне правило кожного годинникаря, яке я засвоїв ще зі студентських років, - ніколи не викидай старі неробочі часоміри, адже інколи буває так, що якась деталь з них та й може стати у нагоді.
Під час навчання Юрій Семенюк весь свій вільний час присвячував годинникам, багато читав, та, будучи студентом, ще й підпрацьовував після занять - ремонтував часоміри. За свою роботу щодня отримував по 3-5 рублів. Так і відбувся його дебют як майстра.
Чимало часомірів як дорогих, так і дешевих пройшло через руки Юрія Васильовича - він навчився відновлювати «кукушки», ремонтувати різні механічні та електронні годинники. Багато цікавих та курйозних життєвих ситуацій траплялося в Юрія Семенюка впродовж своєї роботи з часомірами. Але майстер до всього підходить з оптимізмом, намагається з гумором ставитися до всіх своїх клієнтів.
- Якось до мене прийшов хлопець і каже, що треба відремонтувати годинник, бо він відстає, а я йому й говорю: «Чим же це погано? Тож тепер ви маєте змогу трішки довше побути разом зі своєю коханою». Якщо у вас поспішає часомір, не переймайтеся - тепер ви ніколи не спізнитеся на автобус. А одного разу, на початку березня, до мене за своїм годинником прийшла жіночка й поцікавилася чи він уже відремонтований. Відповів, що, на жаль, так. Клієнтка здивувалася: «Чому на жаль?». Я й пояснив, що якби його не вдалося відремонтувати, їй би напередодні свята подарували новий. У будь-якій ситуації треба шукати позитивні моменти.
Юрій Васильович анітрохи не шкодує, що обрав на сьогодні таку мало оплачувану, зате цікаву професію, якої нині мало де й навчають.
- Надійність зараз не цінять. Всю побутову техніку та апаратуру - холодильники, пральні машини, магнітофони, телефони, годинники - виробляють одноразовими. Часто вони просто неремонтопридатні. Через це наш народ віддає перевагу дешевому китайському ширпотребу, що за півроку не шкода й викинути, якщо зіпсувався. Тому здебільшого до мене приходять люди з дрібним ремонтом, просять замінити батарейку або ж просто почистити механізм, проводити більш ретельний ремонт - нема сенсу, - зауважує майстер. - Також сьогодні багато хто користується мобільними телефонами, тож зникає потреба в часомірах. Проте бачу, що інтересу до таких речей люди не втратили. Адже для багатьох годинник - це не лише механізм, який правильно показує час, а вірний супутник життя, з яким приємно проводити час.
Лікар часомірів розповів, що у старих годинників є власні секрети. Часто всередині цих механізмів стоять відмітки майстрів різних поколінь, які їх ремонтували. Юрій Семенюк теж інколи ставить дату ремонту та свої ініціали, бо клієнти, буває, гублять гарантійний лист. А так, зазирнувши всередину, майстер відразу бачить - чи він ремонтував цей часомір.
- Якщо ви вибираєте дорогий годинник, допитуйтеся, чийого виробництва механізм, довіряйте лише перевіреним маркам, - радить майстер. - Бо навіть золотий і з камінцями годинник не тішитиме вас, якщо буде часто псуватися.
Юрій Васильович вважає, що сьогодні наше життя занадто швидко набирає обертів, люди постійно кудись поспішають, намагаються випередити самих себе та час. Через це ми часто губимося у вирі всіх цих подій, забуваємо хто ми є насправді, а головне - не усвідомлюємо того, що живемо лише раз. Тому, аби люди задумалися над цим, лікар часомірів планує змайструвати годинник, який буде вести відлік часу у зворотний бік. Можливо, дивлячись на такий циферблат, люди звернуть увагу на те, що власне життя не можна перевести назад, як стрілки годинника.