Як не прикро, але за останній рік в агропромисловому комплексі Волинської області втрачено навіть те позитивне, що було напрацьовано в попередні роки, а не виконано навіть половини від обіцяного...
Як не прикро, але за останній рік в агропромисловому комплексі Волинської області втрачено навіть те позитивне, що було напрацьовано в попередні роки, а не виконано навіть половини від обіцяного. До розвалених сільгосппідприємств додалися протягом 2003 року ще більше сотні. А у керівництві АПК спостерігаємо чітку тенденцію до винятково адміністративних методів впливу на економічні процеси. Не виконується і програма підтримки особистих підсобних господарств селян на 2003—2004 роки, з мотивацією відсутності правових механізмів не компенсовано втрати селян у процесі насильницьких закупівель зерна за низькими цінами. Діюча влада працює за принципом пожежогасіння, тобто проблемою починають цікавитися лише тоді, коли вона набуває особливо загрозливих форм. Не треба далеко йти за прикладами: хлібна криза 2003 року, найглибша за останніх п’ять років, і стала розплатою за неефективну та бездарну аграрну політику уряду. Тільки знову ж постраждали не урядовці, а звичайні люди. В результаті ні уряд, ані місцева виконавча влада не змогли віднайти цивілізовані методи регулювання ринку зерна і знову вдалися до адміністративного тиску. Я переконаний, що хлібна проблема 2003 року – це злочин уряду, відповідати за який винні мусять не лише перед власним сумлінням, а, насамперед, перед законом, Богом та людьми, яких вони безсоромно ошукали, у черговий раз наповнивши власні кишені. На жаль, уряд В.Януковича та виконавча влада на місцях не знають, як дати селянам мотивацію для ефективної роботи на землі, звільнити їх від бюрократичної тяганини. У жодній країні світу сільське господарство так не віддалене від державної політики, як в Україні. Сьогодні можна говорити не про кризу сільського господарства, а про кризу сільськогосподарської політики діючої влади, говорить лідер „Нашої України” Віктор Ющенко. Непослідовна та непрофесійна експортно-імпортна політика останнього року позбавила Україну продовольства, а бюджет – надходжень, обійшовшись платникам податків у понад 2,2 мільярда гривень прямих втрат. Виконавча влада, очолювана прем’єр-міністром Януковичем, свідомо штучно стримувала ціну на зерно влітку минулого року, хоч усім тверезомислячим людям було зрозуміло, що врожай – невисокий і доведеться шукати хліба по цілому світові. Влада, яка шанує своїх людей, чинить зовсім по-іншому: у 2000 році уряд Ющенка відпустив ціни на зерно, давши можливість заробити українським підприємствам, людям, завдяки ефективній соціальній політиці – виплаті боргів із зарплати і підвищенню пенсій – народ отримав гроші, підприємства – прибутки. То був єдиний період в історії сучасної незалежної держави, коли виконавча влада справді підтримала власного товаровиробника – селянина, врятувавши економіку України і давши людям зарплату і пенсії. Нині українська влада за долари купує зерно за кордоном – в Росії, Казахстані, навіть у Білорусі – за ціною, удвічі вищою тої, яку платили власним хліборобам. Влітку урядовці пояснювали такий грабіж нібито високим урожаєм зернових, що має дати достатньо хліба Україні. У січні Держкомстат офіційно заявив: урожай зернових в Україні 2003 року становив 20 млн. тонн (майже удвічі менше, ніж у 2002 році), виробництво продовольчого зерна становило близько 5 млн. тонн (майже у п’ять разів менше), урожай пшениці склав 3,6 млн. тонн (у 5,7 раза менше). Чи випадково пограбували, занизивши ціну на зерно, українських селян? Чи випадково не дали сільськогосподарським підприємствам таких необхідних коштів для виплати зарплати людям? Чи випадково тепер удвічі переплачують за іноземне зерно імпортерам, бо звідти крадуть гроші на наступні вибори? Ні – не випадково! Діюча влада не лише всупереч чинному законодавству зменшила людям пенсії, зменшила мінімальну зарплату, а ще й позбавила більшість селян можливості заробити нормальну зарплату сьогодні, бо від неї залежатиме не лише нинішній добробут, а й завтрашнє нарахування пенсій. Нинішній уряд, таким чином, позбавив людей заробленого не лише зараз, але й вкрав майбутні пенсії. Після цього урядовці, особливо аграрні (уже нові, бо „грішних” тихенько заховали), наввипередки вимагають у Верховної Ради дозволу на продаж українських чорноземів з першого січня наступного року. Бо бідний селянин продасть свою землицю будь-кому за копійки. А олігархи з товстими гаманцями вже чекають і потім з урядовцями наваром поділяться. „Наша Україна” заявляє, що не допустить остаточного пограбування українського села. Винні у провокуванні штучного голодомору будуть притягнуті до відповідальності і вкрадені гроші віддадуть. І скуповування за безцінь землі у селян – не допустимо! Нехай багаті беруть землю в оренду, вкладають кошти. А ми заставимо платити селянам повноцінну зарплату, розраховуватись за оренду. Лише достаток в родині кожного простого українця зробить Україну повноцінною державою. Сьогодні мені боляче бачити, як люди, котрі справді важко працюють, не шкодуючи своїх сили та здоров’я, не мають нічого. Вони не можуть забезпечити елементарний рівень життя для себе та своєї сім’ї. Вони ледве зводять кінці з кінцями. Вони з острахом дивляться у майбутнє. А все це тому, що державою правлять особи, яким байдуже до людських бід, вони керуються лише своїми паразитичними інтересами, прагненням фізіологічного самозбереження при владі. Переконаний, що жодні інстинкти їм не допоможуть, народ має свою визначальну якість – позбуватися тих, хто паразитує на його бідах, і жити далі заради дітей, заради майбутнього. Богдан ШИБА,заступник керівника обласного представництва блоку „Наша Україна” у Волинській області.
