ПРОЩАЛЬНЕ СЛОВО ПРО КОЛЕГУ

Максим РИЛЬСЬКИЙ і Святослав ЛОГВИНЕНКО,
фонд М.Рильського «Троянди і виноград», прес-клуб «Україна -Форум»:

— Не стало Степана Дорофійовича Сачука — людини щедрої душі й великого серця. Поруч з такими, як він, відчуваєш просвітління. Стільки тепла і доброти випромінювала ця людина.
Такі життєлюби народжуються і живуть для того, щоб інші відчували радість життя. Кажемо в теперішньому часі. Бо такі, як Степан Сачук, не йдуть, а залишаються з нами.
Дорогі друзі й колеги! В глибокій скорботі з Вами.


Ігор ЛУБЧЕНКО,
голова Національної спілки журналістів України:

— У глибокій скорботі вся українська журналістика. Степана Сачука, редактора однієї з найкращих газет нашої країни, колеги поважали за високий професіоналізм, незламні бійцівські якості, активне творче довголіття. Усе своє життя до останньої миті талановитий публіцист присвятив неспокійній журналістській роботі, рідній «Волині». Він був праведником слова, свято вірив у те, що газетне ремесло очистить людські душі від скверни, зробить життя світлішим.
Ми часто зустрічалися із паном Степаном у Києві. Нам, ровесникам, завжди було про що поговорити. Його серце боліло долею України, переймалося людськими болями і кривдами, не могло миритися з рутиною життя. Таким правдолюбом, добрим і щирим товаришем Степан Дорофійович назавжди залишиться в наших серцях.