Ще минулого вівторка ми сиділи поруч зі Степаном Дорофійовичем Сачуком у президії звітно-виборної конференції обласної журналістської організації, обмінювалися думками. Сачук гостро покритикував стиль роботи спілчанського начальства...
Ще минулого вівторка ми сиділи поруч зі Степаном Дорофійовичем Сачуком у президії звітно-виборної конференції обласної журналістської організації, обмінювалися думками. Сачук гостро покритикував стиль роботи спілчанського начальства.
Жартували про те, що 13 червня будемо відзначати його 75-річчя на журналістській базі відпочинку на Світязі, котру закінчуємо споруджувати. А в середу чорною блискавкою вдарила страшна новина — Степана Дорофійовича уже нема на цьому світі. Болить душа, неможливо повірити в це. Бо кожен із нас, близьких колег, відчуває поруч його плече, інтуїтивно бачить посмішку, пригадує потиск руки. Мені особливо боляче, бо з 1975 року починав свою журналістську діяльність у відділі сільського господарства «Радянської Волині», де першим заступником редактора працював Степан Дорофійович і опікувався цим підрозділом. Правив мої матеріали, вчив, критикував, підказував. Повік буду вдячний за ту допомогу, той гарт. Я завжди вважав і вважаю себе вихованцем, вихідцем з «Волині». Бо вона є мені рідною, дорогою. Тільки завдяки тій мудрій науці, котру отримав у цій прекрасній газеті, добився чогось у журналістиці. І одну з найголовніших ролей тут зіграв Сачук. Та й не лише в моїй долі, а в долях багатьох інших журналістів. В один момент усі ми осиротіли. Прощайте, дорогий наш Степане Дорофійовичу, світлий спомин про вас завжди залишиться з нами, Ваша наука житиме в наших журналістських творах, газетах. Ви були і назавжди залишитеся великим журналістом, великим редактором, великою людиною. Євген ХОТИМЧУК, редактор газети «Вісник+К», заслужений журналіст України.
