На Волині площа земельних ділянок у користуваннІ громадян з 1990 року зросла з 82,6 тисячі до 481,6 тисячі гектарів, тобто у 5,8 раза.
На Волині площа земельних ділянок у користуваннІ громадян з 1990 року зросла з 82,6 тисячі до 481,6 тисячі гектарів, тобто у 5,8 раза. Нещодавно Президент України Леонід Кучма підписав прийнятий Верховною Радою Закон України “Про особисте селянське господарство”. Його введено в дію 11 червня 2003 року. У законі визначено статус особистого селянського господарства як форми господарювання, детально врегульовано права та обов’язки громадян, які його ведуть, зокрема, щодо земельних та майнових відносин, оподаткування і т. д. Фактично цим законом підтверджено деякі норми, які вже врегульовано Цивільним кодексом та іншими законами України. Ведення особистого селянського господарства не відноситься до підприємницької діяльності. Дія цього закону поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Їх облік здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики. Для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більш як два гектари, передані фізичним особам у власність або оренду. Розмір земельної ділянки може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). Вони можуть бути власністю однієї особи, спільною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства. Члени особистих селянських господарств належать до категорії зайнятого населення у тому випадку, якщо робота в цьому господарстві для них є основною і розрахунковий місячний дохід на одного члена дорівнює або перевищує розмір мінімальної заробітної плати. Порядок визначення розрахункового місячного доходу на одного члена особистого селянського господарства буде визначено Кабміном України. Відповідно до закону члени особистих селянських господарств підлягатимуть загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та пенсійному забезпеченню. Для підтримки особистих селянських господарств влада та органи місцевого самоврядування організовують у сільській місцевості кредитні спілки, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи для надання послуг із заготівлі, зберігання, переробки та збуту сільськогосподарської продукції, спільного використання технічних і транспортних засобів та соціально-побутового обслуговування. Однак державна підтримка, соціальні гарантії та пенсійне забезпечення членів особистих селянських господарств не вирішують проблеми зайнятості на селі. На нинішньому етапі аграрної реформи розвиток особистих селянських господарств і певні гарантії для їх власників є вимушеними кроками, тому що майбутнє все-таки за великотоварним виробництвом, фермерськими господарствами. Особисті господарства сільського населення завжди були, є і будуть, однак хочеться вірити, що для більшості сільського населення вони так і залишаться підсобними господарствами, а не основним місцем роботи та доходу селян. Людмила ПЕТРИКАНИН, начальник відділу пореформеного розвитку села головного управління сільського господарства й продовольства облдержадміністрації.
