ОТАК І ЖИВЕМО: «велика вода» забере, але куди занесе?

Минулих вихідних редакційним колективом ми подорожували в Карпати, до оспіваного в піснях і легендах озера Синєвир.

По-доброму заздрила тим, хто був тут уперше: не закохатися у цей чарівний куточок України просто неможливо. Для мене ж Карпати — любов давня і незрадлива: десятки разів мандрувала тут із наплічником, з ночівлею у наметі над гомінким потічком, і у складі екскурсійних груп за різними маршрутами, спробувала і принад «зеленого туризму».
Тож щиро раділа обновам, яких чимало: нові кемпінги, відпочинкові зони, готелі й готельчики, облаштовані по-європейськи. Але й засмучували «лисини» на маківках гір, звідки добротний ліс вивезли, надто нахабний наступ цивілізації біля водоспаду Шипіт, те, як останнім часом обмілів Синєвир і слова екскурсовода, що для місцевого населення висипати сміття на береги гірських річок — стало звичкою, бо, мовляв, прийде «велика вода» і все забере. Забере то забере, але куди занесе? Хіба ми живемо не на одній планеті?
Докладно про враження журналістів «Волині» від подорожі у Закарпаття читайте у наступному номері.