Якось йшов монах селом, притомився і вирішив заночувати. Оглянув будинки — всюди діти копошаться, може, й місця немає...
Якось йшов монах селом, притомився і вирішив заночувати. Оглянув будинки — всюди діти копошаться, може, й місця немає. Аж тут побачив гарну хатину, дітей немає, господарі молоді. Він делікатно поцікавився, яка причина. — Та ось Бог не дає,— зажурено сказав господар. — А ви підіть до Папи в Рим, поставте свічку у соборі, за результат не ручаюся, може, допоможе. Десь років через 15 йшов монах через те село і згадав про чоловіка. Дивиться: біля його хати купа дітей, одне одного менше. Питає в старшого: — А де батько? — Та пішов до Риму задмухувати свічку, яку колись там поставив.
