КАРТИНКА З НАТУРИ: моя душа зустрілася із мальвами

Спекотний липневий день. Прошкую із Радомишля. Розпашіле обличчя обвіває легенький вітерець. І чому він не надмухає фіранку-хмарку на це збитошне сонце? Зашкалюють не тільки градуси, а й магнітні коливання. Вранці у радіоприймачі творилось щось неймовірне. На одній і тій же хвилі одна радіостанція змінювалася звучанням іншої, або ж зовсім пропадав звук.

Позаду шум автомашини. Повз мене промайнув легковик, з ніг до голови припудривши безплатною пилюкою. Настрій кепський. Несподівано відчула приємну полегкість і заспокоєння. Зупинилася. Мої очі милувалися мальвами. Біля обійстя пенсіонерів Софії та Андрія Мошелюків ця ніжна варта усміхалася квітами вишневими, білими, рожевими. З полегкістю зітхнулося. Наче душа струсила із себе дискомфортні почування і наповнилася тихим усміхом мальв. Кудись поділась і втома, ділиться своїми враженнями наша дописувачка, поетеса Галина Зелінська із села Суховоля Луцького району.