РЕАЛІЇ ЖИТТЯ: хамство водія до людини похилого віку

87-річна жителька селища Жовтневого міста Нововолинська минулого понеділка поверталася додому з Червонограда Львівської області. Як і належить, підійшла до каси, пред’явивши посвідчення учасника війни.

Їй «жіночка з віконця», як каже, видала нульовий квиток, з яким бабуся й попрямувала на платформу. Незадовго й прибув автобус «Львів — Ковель» із часом відправлення о 9 годині 25 хвилин. Але зайти в салон пенсіонерка не змогла, бо її не впустив водій, викрикуючи, що в нього для таких пасажирів немає місця. Ветерана супроводжувала працівник автостанції, яка відповідає за посадку пасажирів. Але й вона не могла вплинути на «комерціалізованого» господаря рейсового автобуса. Врешті, він змилостивився над обома, вигукнувши: «Не кричи, нехай вже сідає!».
— Я проплакала до самого Нововолинська, така образа мене огорнула. Я витримаю все. Але як жити нашим дітям, внукам, коли стикаємося з таким хамським ставленням, дикою неповагою до людини? — розповіла свою сумну історію наша читачка власкору Аллі Лісовій.
Про неподобства, які трапляються на всіх маршрутах, наша газета писала не раз. Реагування ніякого. Може, це тому, що наші керманичі не користуються громадським транспортом і їм це не болить?