Щиро вітаю новонароджену! Хай приносить вона щоразу радісну, цікаву та корисну інформацію всім любителям квітів, дачникам–городникам, професіоналам–флористам, а кожному читачеві газети «Волинь–нова» дарує щасливі хвилини зустрічі, вчить дивитись на красу, яка нас оточує
Галина ШАФЕТА
Особливо вітаю і дякую «мамі» газетної сторінки, ведучій Валентині Штинько, поетичний «барометр душі» якої у кожній квіточці показує вірш, а «в кожному вірші — квіточку». Бо у її поезіях волинський бузок і кримська лаванда, мамині мальви під вікном і навіть соняшник… із людським обличчям. Лише поетесі вдається побачити у квітці людину. Радію, що прекрасна мрія Валентини Сергіївни — «зігріти подихом змерзлого чорнобривця», прихистити горобину, яка «просить погрітися», здійснилася: «Квіткова підкова» народилася! Бо у нашому житті не буває події, веселої чи сумної, яка обійшлася б без квітів. І на цій стражденній землі квіти — це найвеличніше благо і втіха. Читаючи цю квітучу сторінку, кожен із нас робитиме наче якісь маленькі відкриття: комусь сподобається невідома досі композиція, хтось запропонує свою, ще цікавішу; когось зацікавить назва квітки, яку захоче виростити у своєму квітнику, у своїй квартирі або у під’їзді багатоповерхівки чи на балконі. З особистого досвіду знаю, що виростити та доглядати квітку — то важка і велика праця, що вимагає особливого терпіння та відповідальності. Чи не тому сьогодні у нас штучних квітів більше.Тож нехай «Квіткова підкова» ніколи не в’яне на газетній сторінці і в людській душі. м. Луцьк
У РОСЛИН ТАКОЖ Є ДУША Доброго дня, улюблена газета «Волинь»!!! Пише до вас палка прихильниця рубрики «Квіткова підкова»
Людмила ТРИБОЩУК
Мені 31 рік і зараз я перебуваю у декретній відпустці. Увесь свій час присвячую своєму синочкові, йому 4 місяці, та своїй улюбленій справі — вирощуванню квітів, яку не залишила навіть після народження дитини. Цією справою займаюсь не так давно і вже полюбила її. Як і дитина, квіти вимагають багато часу та клопіткої роботи, тому що той, хто любить квіти, піклується про них, знає, що у рослин також є душа. Вони дуже чутливі і вміють віддано любити людину, яка не шкодує праці і часу, щоб за ними доглядати. Я щоразу з нетерпінням чекаю чергового випуску газети, щоб прочитати рубрику «Квіткова підкова» та подивитися фотографії квітів, які вирощують наші волиняни. Я сама з маленьких років, як кожна жінка, люблю квіти. У нашій родині всі вирощують квіти (лілії, троянди, айстри, майори, чорнобривці) перед своїми будинками, тому, напевно, і не дивно, що перед моїм затишним будинком, який наче потонув у квітах, утворилися клумби з чорнобривців та майорів. Яскраві жовтогарячі чорнобривці — це символ України. м. Ківерці
