У пункті тимчасового перебування іноземців утримують 98 нелегалів...
Поки левова частка українців рятується від ефемерного й декларованого нинішньою владою «покращення життя вже сьогодні» заробітками у чужій стороні, у нас за бюджетні кошти утримують нелегальних мігрантів, які нічого важчого за цигарку до рук не беруть
Світлана ЗОЗУЛЯ
На території колишнього військового містечка, поблизу села Журавичі Ківерцівського району, ось уже чотири роки діє заклад із найекзотичнішим контингентом мешканців — Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Віднедавна його директором став Валерій Демчук. Разом зі своїми заступниками Сергієм Гордовським і Олександром Лукашуком він провів ознайомчу екскурсію цією установою для волинських та закарпатських журналістів. Нині тут — 98 нелегальних мігрантів із 19 країн. Найменшому мешканцю ще немає року, а найстаршому — 60. Взагалі цей режимний заклад розрахований на 165 осіб: 42 місця для жінок і дітей та 123 місця для чоловіків. — Основний шлях, яким вони потрапляють до нас, — дорога на Захід, у переважній більшості — нелегальна. Далі — законне затримання на кордоні, адже мандрівники, як правило, — без документів. Їх направляють до нас на тимчасове перебування, до з’ясування особи, але не більше, ніж на рік, — розповів журналістам Валерій Демчук. Він також додав, що коли цей термін збігає, мігранта відпускають, у прямому сенсі — на всі чотири сторони світу. Тоді сомалійці, зокрема, вирушають у місця їхнього компактного розселення до Вінниці, афганці — в Одесу. Нерідко ж трапляється, що «ті ж самі гості — в ту саму хату», бо після офіційного видворення за межі України нелегальні мігранти знову рвуться будь-яким коштом і засобами в Європу. Натомість — потрапляють у пункт тимчасового перебування на Ківерцівщині. Усього ж на функціонування цього закладу, що є в підпорядкуванні Державної міграційної служби України, цьогоріч виділено, зі слів його директора, 6 мільйонів 200 тисяч бюджетних гривень. Тимчасові мешканці пункту отримують тут необхідну медичну, юридичну допомогу, а також — повноцінне й збалансоване триразове харчування, до того ж, із урахуванням національних особливостей кухні кожного з іноземців. — Від того, що наші підопічні фактично не мають жодних фізичних навантажень, крім пропонованих занять на тренажерах, нерідко діагностую у них, попри досить молодий вік, ревматичні хвороби, — розповіла сімейний лікар із 30-літнім досвідом роботи в медицині Ірина Шевчик, яка нині працює в цій установі. — Якщо мігрант захоче, можемо дати йому віника в руки, щоб позамітав хоча б недопалки за собою. Але, зазвичай, вони не бажають працювати, — констатував Валерій Демчук. Він показав журналістам приймальне відділення, санчастину, кабінети різних служб, а також молитовні кімнати й бібліотеку, в якій соціальний працівник Наталія Солтис не тільки видає книги, а й за потреби надає психологічну допомогу підопічним закладу. Учасники прес-туру, організованого Волинським прес-клубом, оглянули й кімнати проживання жінок і дітей мігрантів, до яких удень дозволяють приходити й чоловікам, котрі живуть окремо у двох гуртожитках. Можна було побачити через сітку високої загорожі й чималу кількість темношкірих чоловіків, які перебували на подвір’ї під наглядом охорони. Дехто з них навіть поспілкувався з нами «ламаною» англійською або ж уривчастою російською, мовив, що в Україні — добре, не сказавши однак, куди намагається потрапити. Заступник директора тимчасового пункту для мігрантів Олександр Лукашук попередив, що не всьому почутому з їх уст варто вірити. Адже нелегали не завжди кажуть правду навіть персоналу закладу, до якого ставляться по-різному, попри толерантність і увагу, які проявляють до них працівники пункту…
