Сьогодні, у 73-ій день народження газети, ми розпочинаємо серію розповідей про тих, хто своєю неймовірною любов’ю до справи полонив не тільки наші серця, а й прикрасив цей світ своїм талантом та добротою...
Сьогодні, у 73-ій день народження газети, ми розпочинаємо серію розповідей про тих, хто своєю неймовірною любов’ю до справи полонив не тільки наші серця, а й прикрасив цей світ своїм талантом та добротою.
Олександр ЗГОРАНЕЦЬ, головний редактор газети «Волинь-нова»
…Писати ці ряд ки непросто, бо нинішній День народження газети у нашій редакції — з нотою печалі. І водночас писати — легко, бо можна знову стати, як і раніше, за його надійну спину. Щоправда, цього разу — лише спертися на подаровані ним цитати. Цитати Майстра. «Усілякі рейтинги тепер у великій моді. Політтехнологи, соціологи, різні спеціально створені фірми і товариства систематично розставляють по ранжиру багатьох — політиків, багатіїв, бізнесменів, керівників підприємств і організацій, довгоногих красунь і спортсменів. Критерії, методи оцінювання, вся кухня цих рейтингів і ТОПів, як правило, малозрозумілі і закриті для широкої громадськості, визначені місця доводиться сприймати на віру. Ясно одне — велику роль при цьому відіграють знайомства і гроші, а тому участь у ТОП-змаганнях бере тільки так звана еліта. Основній масі наших громадян, на яких і тримається країна, доступу туди нема... Щоб хоч якимось чином виправити цю явну несправедливість, ми вирішили розповісти про цих «рядових», «простих» трудівників із різних сфер, які відзначались не віртуальними, а конкретними результатами на своїй ділянці роботи, у своїй справі, нерідко унікальними і неповторними досягненнями. Цим, а також чудовими людськими якостями вони заслужили нашу глибоку шану і повагу. Це — справжні самородки, діаманти, які яскраво висвічують на фоні нашої безрадісної дійсності, показують нам приклад цілеспрямованості, стійкості та сили духу. Мало того, що вони, як правило, з тих, що терплять матеріальні нестатки, не мають хоча б мінімальних умов для творчості, багато з них хворі, інваліди, які кинули виклик долі і наперекір всьому показують, чого може досягти людина, яка прагне самоутвердитись, сповна проявити свої природні нахили і здібності. І хоч їм щодня доводиться ставати на прю з хворобою, терпіти біль, переборювати і себе, і власне фізичне безсилля, вони не впадають у розпач і не здаються, а тримають себе гідно. Такі постаті духовно сильніші за багатьох дужих здорованів... Ми зайвий раз переконалися, які таланти, який багатий потенціал криється в отих простих, суспільно не поцінованих людях. І як їх влада не помічає, не підтримує і не спирається на них. Свої таланти вони проявляють, як правило, всупереч і наперекір несприятливим обставинам, не говорячи вже про визнання і заохочення їх творчості. Честь і слава їхньому подвижництву!» Це була його ідея про акцію «Самородки із народу». Тільки коли по-справжньому любиш, по-справжньому цінуєш людську працю, можеш так сказати. Тепер, коли Степана Дорофійовича Сачука нема з нами, ми знаємо відповідь на запитання: чому йому вдавалося так сильно, вміло і влучно володіти словом. Бо він сам був — самородок із народу. Людина, яка не мала журналістської освіти, дала фору усім дипломованим спеціалістам. Степан Сачук довів, що диплом у порівнянні із Серцем, Розумом і Працею — просто папірець, тому й довіряв йому колектив до останнього подиху керівництво «Волинню». Сьогодні, у День народження газети, ми виконали ваше передноворічне бажання, Степане Дорофійовичу, — назвати і по-належному оцінити десятку переможців нашої акції «Самородки із народу», що тривала понад 3 роки і під час якої наші журналісти «відкопали» майже чотири десятки справжніх народних «самородків». Шляхом редакційного анкетування за кількістю голосів обрали десятку переможців. Також вирішили, що одразу не будемо оголошувати усіх тріумфаторів, бо ці люди своєю одержимістю заслужили на те, щоб окремо нагадати про кожного з них і про їхні справи. Тому протягом 10 четвергових випусків газети, починаючи з нинішнього, будемо розповідати вам, дорогі читачі, про народних зірок, яким ми вручили редакційні «Оскари» — статуетки із яскравими зірками, наші дипломи і по 500 гривень премії. То ж ми вирушаємо до самородків. І не тільки до переможців акції, а й, можливо, до тих, хто зараз читає ці рядки, адже переконані: поки живуть люди, доти не будуть зникати самородки із нашої Волинської землі. Більше того, у наступному році ми започаткуємо нову акцію, в рамках якої щомісяця відзначатимемо як народних умільців, так і дипломованих професіоналів із різних галузей; як героїв нашого часу, так і звичайних людей із Великим Серцем, які роблять цей світ добрішим, теплішим, красивішим, світлішим. Тож залишайтеся з нами, підказуйте нам адреси, куди ми маємо поїхати, голосуйте за нас, передплачуючи газету «Волинь-нова», а ми будемо робити все, щоб не підвести вас. Не маємо права. А поки що — перша розповідь про одного з десяти переможців нашої акції.
