Народний депутат України Євген Кирильчук у відвертій бесіді з кореспондентом газети висловлює своє бачення політичних подій, прогнозує розвиток боротьби за пост президента задовго до виборів
Народний депутат України Євген Кирильчук у відвертій бесіді з кореспондентом газети висловлює своє бачення політичних подій, прогнозує розвиток боротьби за пост президента задовго до виборів - Євгене Івановичу, ви вже твердо можете сказати, що в 2004 році президента обиратимуть не триста мільйонерів, котрі, як твердять самі народні депутати, знаходяться у Верховній Раді, а все-таки свій вибір зроблять мільйони громадян України? — Так, у цьому році президент обиратиметься всенародно. І це при тому, що вже в багатьох областях пройшли так звані громадські форуми на підтримку ідеї обрання президента в парламенті і на яких приймали рішення про висунення на цей пост нинішнього глави держави. Однак під впливом опозиції пропрезидентська більшість, яка ставила питання про вибори президента у залі Верховної Ради в 2006 році, дала, як кажуть, задній хід і змушена була зняти цю статтю. Після змін у Конституції основні повноваження будуть передані прем’єр-міністрові. Коли ж навіть оберуть не “їхнього” главу держави, то більшість на чолі з прем’єр-міністром не допустить до реальної влади нового президента. Це свідчення того, що нинішній правлячий режим завдяки конституційним змінам прагне зберегти свою владу в Україні, законсервувати корупційну систему. Для цього й затіяно політичну реформу. Ось чому виник такий серйозний конфлікт з опозицією, в який змушена втрутитися парламентська асамблея Ради Європи. — Який вихід з цієї ситуації, фактично парламентської кризи пропонувала опозиція, в яку входять фракції Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко, Олександра Мороза? — Ще на минулій сесії було підготовлено три законопроекти, які й передано Голові Верховної Ради Володимиру Литвину для розгляду на узгоджувальній раді. У першій постанові говориться, що опозиція розблокує роботу Верховної Ради і проголосує за закон про зміни в Конституції за умови, якщо буде знято пункт про обрання Президента в парламенті. В другій постанові йшла мова про те, що коли більшість не погоджується з обранням глави держави всенародно, то слід запитати думку людей, тобто належить провести референдум. У третій постанові опозиція вимагала відміни результатів усіх голосувань, які пройшли з величезними порушеннями, і розглянути на сесії всі три законопроекти про зміни до Конституції, а не тільки той, що підготовлений комуністом Симоненком та есдеком Медведчуком, для узгодження постатейно і передачі до Конституційного суду одного варіанта. Але щоб не відміняти незаконно прийняті рішення, більшість погодилася на всенародне обрання президента, бо в іншому випадку парламент не встиг би внести зміни до початку виборів глави держави. Отже, вся затія режиму лопнула б, як мильна бульбашка. — Євгене Івановичу, окремі люди, які підтримують націонал-демократів, не можуть зрозуміти, чому таке збурення, розгардіяш влаштувала опозиція в залі. І цим скористалася влада, комуністи: мовляв, дивіться, як нецивілізовано ведуть себе опозиціонери. — Громадяни України ще не усвідомили, що олігархи хотіли відібрати у народу право обирати главу держави, хоча це положення записано в діючій Конституції. Якщо за вказівкою з Банкової Конституційний суд проголосив, що це право парламенту, то, як сказав один політик, таке рішення можна назвати “юридичним ідіотизмом”. Адже Конституційний суд повинен завжди захищати інтереси громадян, бо народ є єдиним джерелом влади. І ось забирають у нього право обирати лідера. Парламентська криза настала після того, як кишеньковий Конституційний суд роз’яснив, що Леонід Кучма перебуває на посту президента лише два строки. Раптом заговорили про парламентську республіку, розуміючи, що кандидат від влади може потерпіти на всенародних виборах повний крах і почалася імітація Конституційної реформи. Як засвідчують останні події, пропрезидентська більшість не хоче “замкнутися” всередині України, махнути на європейські угоди, як це зробив Лукашенко. Адже це вдарить по бізнесу олігархів. І в той же час, зважаючи на те, що мільйони доларів нажиті на тіньовій економіці, з допомогою корупційних діянь, олігархи бояться втратити владу, а разом з нею — доступ до розподілу майна і бюджетних коштів. Потрібна своя людина, котра б все залишила по-старому і ніхто ні за що не відповів. — Чи може влада зробити ставку на нинішнього прем’єр-міністра Віктора Януковича, враховуючи донецький клан з його мільярдами коштів і багатомільйонний зрусифікований і зденаціоналізований покірний електорат? Ми пам’ятаємо, який шабаш влаштували в Донецьку, коли туди приїхав Віктор Ющенко. — Може. До цього варіанту підштовхує Росія — і Путін, і їхні олігархи. Ви знаєте, що і Квасьнєвський, і Буш теж відговорюють Леоніда Даниловича від балотування на третій термін. Але йому не так просто погодитись. Адже є оточення президента, котре боїться за наслідки руйнації в країні: чи не найвищу в світі корумпованість, хабарництво, розвал сільського господарства, небувалу злочинність, виїзд за кордон здорових освічених людей, вимирання нації... Прірва між багатими і бідними зросла неймовірно. А щодо донецьких, то недавно я допомагав шахтарям зустрітися з Юлією Тимошенко. Вони говорили, що показна “розкрутка” купленої і підігрітої спиртним молоді аж ніяк не свідчить, що так налаштоване все населення. Там багато людей розчаровано діями уряду, особливо Пенсійною реформою, а також змовою лідера комуністів Симоненка з олігархами. — На телебаченні знову демагогічно промовляють Вітренко, Симоненко, нібито вболіваючи за народ, всіляко тавруючи опозицію і особливо Віктора Ющенка. Але найбільше інтригує поведінка колишніх керівників так званого “Озимого покоління” Валерія Хорошковського та Інни Богословської, за якими стоїть відомий олігарх, і котрі нібито переходять в опозицію до урядових структур. Схоже, що політехнологи з адміністрації президента мають єдину мету: відволікти з їх допомогою голоси на виборах від Ющенка та інших націонал-демократів. І, мабуть, на горизонті незабаром з’являться й інші політичні фігури. — Так, Наталія Вітренко на якийсь час знову стане телезіркою. Грошей на діяльність таких фігур перед виборами не шкодуватимуть. Але ж вона вже приїлася, їй не вірять і ось з’являється Інна Богословська, яка колись, пригадуєте, на телебаченні сказала, що в Юлії Тимошенко навіть коса штучна. Вона вміло відштовхується від правди, розповідаючи про діяльність Азарова, перебування якого на посаді першого віце-прем’єра, схоже, закінчується. Це з його допомогою пройшла фальсифікація розрахунків Пенсійної реформи, прийняття надуманих податків на селян, спроба накласти ПДВ навіть на памперси і багато інших антинародних адміністративних починань. І це в той час, як в дохідній частині бюджету ним приховано не менше двадцяти мільярдів гривень на майбутню президентську виборну кампанію. Богословська і Хорошковський, критикуючи Азарова (і нікого іншого!), знайшли такого собі козла відпущення і насамперед посилюють свої позиції перед черговими парламентськими виборами. І для підсилення “правдивості” їхньої позиції з наближенням президентських виборів Азаров може стати показною жертвою. — Євгене Івановичу, до вас як члена фракції БЮТ запитання: чим зараз займається Юлія Тимошенко? — Незважаючи на те, що посилюються потоки бруду з боку влади (із залученням російського керівництва), що виливаються на Юлію Тимошенко, вона постійно знаходиться в центрі гуртування опозиційної “трійки”. Фактично вона відіграє роль консолідуючого центру, працюючи з представниками фракцій Ющенка та Мороза. У грудні минулого року Юлія Тимошенко зустрічалася фактично з послами усіх впливових держав світу. Різдвяні канікули використала, щоб завершити написання книги про політичні події останніх років і гоніння на неї. Ця книга незабаром буде видана. Вона переконана, що буде підписана угода між трьома фракціями і виборцям буде оголошено, на яких умовах відбулося об’єднання зусиль цих політичних сил і не менше п’ятнадцяти інших, з уточненням, які будуть висунуті кандидатури на президента, прем’єр-міністра, Голову Верховної Ради. Якщо ми підтримуємо Конституційну реформу, то лише заради балансу гілок влади і розподілу відповідальності від верху до низу, як це робиться в усіх цивілізованих країнах світу. — Сесія Верховної Ради розпочалася. Що відбулося першого дня, у вівторок, і як, на вашу думку, будуть далі розвиватися події в парламенті? — Хоч і знято питання виборів президента парламентом, але це зроблено з порушенням 55-ої статті Конституції, в якій чітко записано, що зміни вносяться тільки на чергових засіданнях Верховної Ради. А Голова Верховної Ради Володимир Литвин відкрив позачергову сесію на 15 хвилин (під час проведення чергової!) і депутати проголосували за зміни до Конституції. Що повинен зробити Конституційний суд, якби він був незалежним? Відмінити це рішення і повернути законопроект в парламент. Але якби так сталося, то на цій сесії ми змогли б лише прийняти пропозицію, щоб надіслати законопроект в Конституційний суд, однак не мали б права його остаточно розглядати. Це повинно було б відбуватися на останній сесії, коли вже проходитимуть вибори президента. Ось чому така поспішність і нові порушення чинного законодавства. — Оскільки за це рішення голосували соціалісти, то чи не свідчить це про розходження в опозиційній “трійці”? — Ні. Хоча спеціалісти й поспішили з голосуванням. Мабуть, вони врахували, що Олександр Мороз вклав у конституційні зміни чимало своєї праці, вніс розумні пропозиції про збалансування гілок влади. Соціалісти, як і вся опозиція, заявили, що вони ні в якому разі остаточно не будуть голосувати за законопроект, поки не будуть прийняті закони про вибори за політичними списками, про слідчі комісії, про впорядкування на Центральній виборчій дільниці, оновлений Закон про вибори президента. Ми досягнули основного — главу держави обиратимуть всенародно. 304 голоси засвідчили, що це цілком могло статись у залі. Але є один парадокс. Новий президент може звернутися в будь-який суд з приводу зафіксованих порушень навіть на рівні ПАРЄ і повернути собі на законній основі попередні повноваження. Сесія працює в нормальному режимі, але попереду бурхливі події: постатейне обговорення законопроекту після повернення його з Конституційного суду. Бесіду вів Олександр НАГОРНИЙ.
