24-річна Оксана Кухар (на фото) — красуня, розумниця, мамина втіха — мужньо бореться з хворобою..
24-річна Оксана Кухар (на фото) — красуня, розумниця, мамина втіха — мужньо бореться з хворобою
Валентина Іванівна Кухар із села Кортеліси Ратнівського району за сльозами світу не бачить. Три роки тому поховала чоловіка. Здоровий, міцний 45-річний мужчина раптом почав скаржитися на біль у шлунку. Лікарі діагностували гастрит. Рік лікувався і аптечними засобами, і народними, але полегшення не було. Знов пішов на обстеження і, як грім з ясного неба, — четверта стадія раку. А через тиждень після встановлення страшного діагнозу глави сімейства не стало. — Залишилися наші донечки напівсиротами, мусили розраховувати тільки на власні сили в житті. Вони у нас росли старанними, слухняними, працьовитими, вчилися добре, своїм розумом до Острозької академії вступили. Якось би давали собі раду, якби не нова страшна біда, — плаче жінка. Валентина Іванівна працює в школі техпрацівницею, зарплата маленька, допомогти донькам не мала як, тож була рада, що старшенька — Оксана — після одержання диплома знайшла собі роботу в столиці. Дівчина знає кілька мов, проявила себе здібним спеціалістом на посаді помічника директора Інституту економічних досліджень та політичних консультацій. Тільки й жити, працювати, радіти, любити, адже Оксанці всього 24. — Ми ще торік, коли Оксана приїхала до Луцька, бідкалися, що вона бліденька, худенька, слабосила. Наказували менше дбати про фігуру. А Оксана виправдовувалася, що це алергія й бронхіт її замучили. Усе покашлювала, — згадує тьотя дівчини Тетяна Прокопівна. — Я ж ще й порадила Оксанці класти компреси з теплої картоплі, щоб той бронхіт швидше пройшов. Як дзвонила їй, то все про це нагадувала. От і вигріла дочка пухлину, — нарікає на себе мати. Коли у поліклініці зробили рентген-обстеження, то лікар сказав: «Бігом, дитино, рятуйся». Оскільки київської прописки в дівчини нема, приїхала до рідні до Луцька. Комп’ютерна томографія, консультації в спеціалістів міської й обласної лікарень — і висновок: треба звертатися в Національний інститут раку. — Столичні онкологи діагностували лімфому Ходжкіна. Того ж дня, коли робили біопсію, провели й операцію, бо час і так було згаяно. А далі — курси хіміотерапії, їх Оксана перенесла уже шість. Кожен сеанс «хімії» — до 10 тисяч гривень. Вишкребли останні копійки. Спасибі односельчанам, всім, хто допомагав коштами, співчував. Але в Оксани знову проявляються ті ж симптоми, що й до операції. Направляють її на обстеження у Феофанію, бо тільки в лікарні для найвищих посадовців є апарат, що виявляє живі онкоклітини. Новий метод лікування дуже дороговартісний. Крім того, щоб підтримувати сили, Оксані постійно потрібна донорська кров. Кожен день починається з думки, де взяти гроші? — бідкаються рідні хворої. Доглядає недужу в київській лікарні молодша сестра Яночка. Дівчата борються за виживання як можуть. Але все тривожнішим стає голос Яни в телефонній трубці: «Оксана слабне». Лікарі ж обнадіюють, що шанс на порятунок є, і радять не здаватися. Неможливо словами передати страждання матері, яка безсила допомогти своїй кровинці. Жінка благає усіх, хто має не байдуже до чужої біди серце, відгукнутися на крик її душі, підтримати коштами, щоб свічечка життя 24-річної Оксани не згасла. Банк отримувача: «Райффайзен Банк Аваль». МФО: 300335. Отримувач: Кухар Оксана Іванівна. ЄДРПОУ отримувача: 3212008926 (ідентифікаційний код отримувача). Розрахунковий рахунок (отримувача): 26252101 — для резидентів; 26251102 — для нерезидентів. Призначення платежу: поповнення карткового рахунку № 0719607200 Кухар О. І. Безповоротна фінансова допомога.
