Кожен українець, маючи енергію і бажання працювати, може досягнути добробуту, якщо держава створить для цього відповідні умови. Про те, як це зробити, які існують шляхи для подолання бідності, — наша розмова із Сергієм Ковальчуком (на фото)...
Кожен із політиків, які нині борються за депутатський мандат, має власний, кращий чи гірший, рецепт відродження вітчизняної економіки, покращення життя в країні. Незалежний кандидат Сергій Ковальчук, спираючись на власний успішний досвід, переконує: кожен українець, маючи енергію і бажання працювати, може досягнути добробуту, якщо держава створить для цього відповідні умови. Про те, як це зробити, які існують шляхи для подолання бідності, — наша розмова із Сергієм Ковальчуком (на фото)
Ліна КОВАЛЬ
-Сергію Михайловичу, одне з ваших передвиборчих гасел — «Заможна людина — багата країна». Чому саме таке? — Бо я переконаний — не кількістю олігархів, не абстрактними цифрами ВВП, показниками експорту чи імпорту, а саме добробутом кожного громадянина країни вимірюється її успішність, її багатство. Подивіться на сильні європейські країни: у них рівень життя пересічного жителя значно вищий, ніж у нас. Натомість немає такої разючої прірви між заможними і незаможними. Кожен, хто працює, старається, має достойний заробіток, який дає змогу жити нормально. У нас же, за даними ООН, 80 відсотків українців живе за межею бідності, у тотальних злиднях — 15 відсотків. Цей показник удвічі більший, ніж, скажімо, в Білорусі. Це страшні цифри! Незабаром, 17 жовтня, світова громадськість відзначатиме Міжнародний день боротьби зі злиднями. Але ми, щоб поліпшити ситуацію в країні, цю боротьбу повинні вести щодня. Однак не за прикладом більшовиків, які прагнули усіх багатих зробити бідними, а за принципами Французької революції, яка мала на меті бідняків зробити заможними. Ліквідація злиднів, зародження потужного середнього класу — ось запорука успішного розвитку країни, такі завдання повинні ставити перед собою наші керманичі. — У нашому краї ця проблема теж стоїть доволі гостро… — На жаль, Волинь заможним регіоном не назвеш. Відсутність роботи, надто ж у сільській місцевості, ставить людей у дуже складні умови навіть не життя — а виживання. Наш край у цьому плані дещо особливий, адже Володимирщина, Любомльщина, Іваничівщина — прикордонні райони. Тому мешканці прикордонних сіл і містечок, не маючи роботи вдома, шукають її за кордоном, їздять займатися дрібною торгівлею до Польщі. Але це проблеми не вирішує, адже така діяльність особливих статків їм не приносить, лише дає сяку–таку можливість прогодувати родину. Часто для наших селян — це єдина можливість заробити копійчину. Та й у містечках, правду кажучи, ситуація не набагато ліпша. Через те, що багато великих промислових підприємств припинили свою діяльність, позакривалися шахти, багато людей втратили роботу, адже нові заводи не відкриваються. — Які бачите шляхи для боротьби з бідністю? — Щоб люди ставали заможнішими, треба створити умови, щоб вони могли заробити гроші. Тобто — давати роботу і достойну, а не копійчану зарплату. Можу сказати, що як підприємець свою скромну лепту у боротьбу з бідністю вніс і продовжую вносити. Адже наші підприємства дають роботу більш ніж 12–и тисячам людей, зокрема й у сільській місцевості. У землеробських і тваринницьких господарствах агрофірми «Луга–Нова», розташованих якраз у сільській місцевості, працюють жителі кількох районів. Вони отримують достойну зарплату, переважно не нижчу, ніж можуть заробити у місті, повний пакет соціальних гарантій. Наші працівники задоволені й умовами праці, й оплатою, за добру роботу отримують заохочення. І чим більше хороших роботодавців приходитиме у сільську місцевість, тим швидше поліпшуватиметься рівень життя селян. — А як кандидат у депутати які зміни запропонуєте? — Насамперед нам треба відновлювати роботу занедбаних підприємств, створювати нові робочі місця. У наших планах — відродження діяльності ВО «Оснастка», добудова шахти №10 «Нововолинська», які дадуть змогу працювати не лише нововолинцям, а й мешканцям прилеглих населених пунктів, зроблять вагомий внесок у розвиток економіки шахтарського міста. Аналогічну діяльність вестимемо й у інших містах і районах округу, ініціюватимемо відкриття нових підприємств, створення сприятливих умов для інвесторів і бізнесменів, які захочуть розвивати свій бізнес на теренах Волині. Пам’ятаючи про особливість нашого прикордонного краю, зайнятість великої частини населення транскордонною торгівлею, ініціюватимемо розширення зони малого прикордонного руху до 50 кілометрів. Працюватимемо над пожвавленням транскордонного співробітництва не лише в комерційно-торговельній, а й у виробничій, туристичній та інших видах діяльності. Я переконаний, що Волинь має достатньо людських, природних та інших ресурсів, аби стати одним із процвітаючих регіонів України. І грамотно побудувавши роботу, ми зможемо зробити наш край, а з ним — і нашу країну успішними і заможними.
