НА ШЛЯХ ТВЕРЕЗОСТІ СКЕРУВАВ БОГ

Високий міцний чоловік у спортивному костюмі щоранку виходить на бігову доріжку біля школи № 5 у Луцьку. Це — Ігор Миколайович Левковський (на фото) — член Волинського православного братства тверезості, який рік тому прийняв обітницю, прийшовши до Бога, зрозумівши, що тільки з ясною, не затуманеною алкоголем головою, з чистим серцем треба будувати подальше життя

-Не знаю, чи буде моя розповідь для когось корисною? Хіба, може, послужить комусь уроком, що не варто шукати смислу життя у п’яних застіллях, топити горе в чарці, рятуватись від негараздів, піднімаючи «градус». Як правило, потрапляють в алкогольну залежність не найгірші за своєю сутністю люди: емоційні, вразливі, добрі. І страждають потім, і мучаться, а вирватися не можуть. Я знаю, як це важко, — розпочав розмову Ігор Миколайович, прийшовши на наше запрошення до редакції.
Чоловік родом із Нововолинська, але до своїх 56 років встиг багато де побувати: їздив на заробітки до Уренгоя, жив на Уралі. Спробував і трудного хліба, який коштував поту й мозолів, і легких грошей, коли вдавався бізнес. Але, як сам каже, поки вийшов на рівний шлях, багато блудив манівцями.
— До 33 років жив так, що похвалитися нема чим: п’янки, гулянки, компанії. Здобув спеціальність інженера–механіка, але душа до техніки не лежала, в школі більше цікавили гуманітарні дисципліни. Шукав чогось і не міг знайти, бо не знайшов себе. Багато разів життя було на волосині, але Господь відводив біду. Сімнадцятирічним ледь не помер від важкого запального процесу у вусі, лікарі казали, що якби ще кілька годин — не врятували б. Напевне, ангел–охоронець привів мене за руку до отоларинголога, бо я того дня їхав на консультацію, як абітурієнт, і не підозрював, що все так серйозно, — поправляє слуховий апарат наш співрозмовник.
Згадує, що були й інші складні моменти в житті, свого роду — знаки, які не вмів розпізнати, витлумачити. Просто плив за течією. Поки якось не зайшов до храму. Це було в Єкатеринбурзі, в Росії. Ця подія стала переломною у житті.
— Почав читати Біблію. Шукав відповіді на ті запитання, які виникали, в духовній літературі. Вчився аналізувати, осмислено сприймати прочитане, і незабаром мені стали відкриватися закладені у Біблії істини. Тоді ж я зустрів близьку мені по духу людину, про яку мріяв, яку чекав довгі роки. Вона стала моєю дружиною. І відпала потреба в штучному допінгу, несправжніх веселощах, гулянках. Не потрібно було чарки, щоб почуватися розкутим, цікавим, сміливим, адже коли по–справжньому любиш, то наче крила виростають, — і через десятиліття про свою дружину Ігор Миколайович говорить із захопленням.
«Жити для сім’ї і для Бога, — як каже Ігор Левковський, — було легко, приємно, радісно». І добробут з’явився наче сам по собі: квартира, автомобіль, дача. Підростала донечка. Започаткував згодом бізнес, хоча завжди розумів, що в погоні за грошима легко згубити себе.
Як воно завжди буває, світлу смугу життя змінює сіра. Вирішив переїхати із Свердловська до Луцька, бо ж завжди людину тягне на батьківську землю. Заручився начебто словом майбутніх ділових партнерів, які обіцяли співпрацю й підтримку. Але на ділі опинився із сім’єю у складному становищі: ні роботи, ні власного житла. Переживав, нервував, шукав виходу, але все, за що брався, не приносило результату.
— Як у нас прийнято, якісь домовленості, плани, угоди — усе вирішується за чаркою. Так і зірвався. Не скотитися у прірву вдавалося завдяки терпінню й розумінню дружини, яка завжди казала: «Вірю, що Господь нас не залишить…». Два роки тому я прийшов у Братство тверезості. Першим, кого зустрів, був Ігор Соломко, лікар за фахом, який теж через Бога прийшов до тверезості, переживши багато чорних днів. Його дружина Лариса, православний психолог, вела у Братстві заняття з людьми, які прийшли за допомогою. Мені сподобалося, як легко, щиро і просто проходило спілкування, якою теплою і душевною була атмосфера. Рік я відвідував заняття у Братстві, богослужіння у храмі, поки відчув, що готовий прийняти обітницю, — каже Ігор Миколайович.
Не приховує, що, будучи людиною допитливою, цікавився різними релігійними течіями, духовними практиками, методами самовдосконалення. Гартував здоров’я, захопившись айкідо, бігав босоніж по снігу, наслідуючи Порфирія Іванова, поки не зрозумів, що в основі доброго самопочуття й благополуччя лежить духовне здоров’я. Саме це й привело Ігоря Левковського у православне Братство тверезості.