«НАЙСТРАШНІШЕ БУЛО, КОЛИ УКРАЛИ ШПРИЦ З ІНСУЛІНОМ»

13-річний хлопчик-напівсирота з Володимира-Волинського Богданко Сідловський, який хворіє на цукровий діабет, уже двічі перебував у комі. На жаль, коштів на придбання необхідної кожному діабетику інсулінової помпи його рідні не мають...


Богдан Сідловський, як наймолодший герой революційного Майдану, колись був гостем нашої редакції. І ось нова зустріч — під час підбиття підсумків VII благодійної акції «Серце до серця». Торік її організатори за зібрані кошти придбали п’ять інсулінових помп для дітей-діабетиків. Цьогоріч ці «розумні» автоматизовані пристрої, які імітують роботу підшлункової залози, було вручено 18 юним волинянам із цукровим діабетом. Якби усі ми були щедрішими, одержав би інсулінову помпу і дев’ятнадцятий — Богдан Сідловський з Володимира-Волинського...

Галина СВІТЛІКОВСЬКА

У СВОЇ 13 ДВІЧІ БУВ У КОМІ
— Якби кожен житель Волині кинув до скриньки волонтера одну гривню — було б понад мільйон гривень, і нам вдалося б забезпечити інсуліновими помпами усіх тих дітей, які найгостріше їх потребують. За підсумками Всеукраїнської благодійної акції, волиняни — на третьому місці серед усіх областей. 354893 гривні 20 копійок — стільки зібрали ваші волонтери на чолі з регіональним представником фонду Оксаною Лойко. Більші суми тільки у вінничан та закарпатців, — привітав присутніх на урочистості голова наглядової ради Всеукраїнського благодійного фонду «Серце до серця» Єжи Конік, польський бізнесмен, який уже 23 роки живе в Україні і щиро переймається долею наших хворих діток, зокрема і хлопчиків та дівчаток із цукровим діабетом.
«Неінфекційна пандемія» — таке визначення масштабів поширення цукрового діабету дають медики, з тривогою констатуючи, що недуга охоплює щораз ширше коло потерпілих, не шкодуючи і дітей. В Україні зареєстровано 8 тисяч юних діабетиків, щорічно хворобу виявляють приблизно в тисячі дітей. Як їм живеться під тягарем важкого і небезпечного захворювання?
— У свої тринадцять Богдана двічі витягували з коми лікарі реанімації. Хворіє він третій рік. Можливо, спровокували діабет у нього й пережиті стреси. Дан зовсім маленьким залишився без мами, яка померла. У нього є ще двоє братів. Бабусі важко, тому я часто брав Дана, коли він ще не ходив до школи, із собою у поїздки. І на Майдані ми з ним удвох були у 2004 році, і на його очах мене затримували, одне слово, йому багато чого довелося пережити, — каже тато Богдана — Володимир Степанович Сідловський.
Згадують найстрашніші моменти, коли життя хлопця висіло на волосині. Поверталися поїздом із Києва, з Інституту ендокринології. Розклали речі в купе, віддихалися. Перед їжею Богдан мусив вколоти інсулін. Але ж де сумка із шприцом і ліками? Перешукали скрізь, перепитали пасажирів із сусідніх купе — марно. Хтось, очевидно, поцупив, сподіваючись, що в сумці є щось цінне. Поїзд прямував у ніч, батько шукав порятунку, але ніхто нічим не міг зарадити. З поїзда Дана відразу повезли до реанімації, у нього розвинулася гіпоглікемічна кома.
— Жити з діабетом важко. Рік, коли виявили хворобу, купував інсулін, тест-смужки за власні кошти. Жодного разу нам не виділяли путівок на оздоровлення. Наче й існує державна програма підтримки таких хворих, але основний тягар усе ж несуть батьки, — нарікає Володимир Сідловський.
НЕ ЗЛАМАТИСЯ ПІД ТЯГАРЕМ НЕДУГИ
— Навіть вночі мусили вставати, підколювати інсулін. Рівень цукру дуже «стрибав». І дієти дотримувалися, і всі рекомендації лікарів виконували, але запобігти ускладненням не вдалося, діабет призвів до проблем із нирками. Головний дитячий нефролог України Дмитро Іванов, який лікував сина, порадив придбати сучасну комп’ютеризовану інсулінову помпу. Тоді ще не було таких благодійних програм, як нині. Треба було купувати, а вартість помпи виробництва США — 48 тисяч гривень. Якби не допомога усіх моїх колег — працівників податкової служби, які перерахували свій одноденний заробіток на придбання тієї чудо-техніки, то не знаю, що було б із сином. Зараз хлопцеві вже 14 років, після уроків він може піти на позашкільні заняття, може перекусити в їдальні. Набагато легше стало, хоч витрати на розхідні матеріали — чималі, до 1500 гривень щомісяця, — розповідала лучанка Лілія Петрівна Дмитрук, син якої чи не найпершим в області оцінив переваги користування інсуліновою помпою.
За словами обласного дитячого ендокринолога Тетяни Черниш, сьогодні на Волині від цукрового діабету страждають 145 хлопчиків і дівчаток. Цього року хворобу діагностували в 21 дитини. Приблизно така ж кількість додається щороку. Наймолодшій пацієнтці з діабетом зараз трохи більше року. І такій крихітці необхідно щоденно робити ін’єкції інсуліну. Тому інсулінові помпи для багатьох малят є справжнім порятунком.
— Торік разом із представниками фонду «Серце до серця» ми спільно вирішили, що помпи, придбані за зібрані волинянами кошти, віддамо найменшеньким — діткам від трьох до шести років. У сусідній Польщі, наприклад, половина маленьких діабетиків користується цими автоматизованими пристроями. У нас, на жаль, не всі батьки можуть їх придбати. У першу чергу необхідні вони дітям із важким перебігом недуги, в яких часто виникає гіпоглікемія, тобто різке падіння рівня цукру в крові, що може загрожувати життю, — пояснює Тетяна Михайлівна, за яким принципом цьогоріч відбирали претендентів на вручення інсулінових помп.
Уже стало традицією, що ця подія стає справжнім святом і для хворих дітей, і для волонтерів, які безпосередньо займалися організацією благодійної акції. Переважно це учні, студенти. Червоні сердечка — символ благодійного фонду — об’єднали серця 900 юнаків і дівчат, які йшли зі скриньками для пожертв поміж людей, розповідали про мету акції, пояснювали її важливість для хворих дітей. Підтримка родин, у яких діабет украв спокій і безпеку, дуже важлива. Вона допомагає вистояти, не зламатися.
І «НА ГОЛЦІ» МОЖНА ЖИТИ…
— Цукровий діабет вимагає великої самодисципліни, дотримання визначеного способу життя, грамотної інсулінотерапії. Пам’ятаючи це, хворі мають шанс щасливо дожити до глибокої старості. Інсулінові помпи реально підвищують цей шанс. Тому і медики активно включилися у благодійну акцію. Особисто для мене боротьба з діабетом є зовсім не чужою проблемою. З 12 років хворіє на цю недугу моя рідна сестра. Зараз їй 57 років. Всупереч усім бідам, вона змогла самореалізуватися у роботі, пізнати щастя материнства. Тому головне — не падати духом, — радить досвідчений лікар-педіатр Світлана Насимівна Бахолдіна, яка щорічно бере участь в акції «Серце до серця».
Найактивніше попрацювали волонтери в Луцьку, Ковелі, Володимирі-Волинському, Старовижівському та Луцькому районах. Включилися у роботу різні громадські організації, центри соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді, заклади торгівлі. Спільними зусиллями вкотре зробили добру справу, за яку їм щиро дякували організатори акції, батьки хворих дітей.
— Ми про інсулінові помпи тільки чули, а бачити — не бачили, бо в районі в нас їх ще ні в кого нема, — розглядає коробку з медичним приладом Тетяна Василівна Дидик із Любомля. — Розібратися, сподіваємося, допоможе нам лікар-ендокринолог Тетяна Михайлівна Черниш, яка в усьому порадник, що стосується здоров’я доньки. Коли два роки тому в Іванки діагностували діабет — для нас це був шок. Але мусили призвичаюватись до нових вимог, до режиму, дієти, ін’єкцій інсуліну, які одинадцятирічна Іванка відразу сама навчилася робити.
Діти розповідали, що декому треба «колотися» і п’ять разів на добу. Ні перекусити на перерві, ні поласувати чимось смачненьким на дні іменинника в класі досі не можна було. З інсуліновою помпою строгих обмежень стане трішки менше, цей пристрій дає змогу підтримувати в крові стабільно однаковий рівень інсуліну, адже він забезпечує безперервну подачу гормону у потрібних дозах.
— Іллюша став здоровшим, як почали використовувати помпу, щічки тепер кругленькі, веселіший, спокійніший. Спочатку, поки освоїли, відрегулювали прилад, було трохи хвилювань. Але зараз усе добре, і ми дуже вдячні за таку підмогу. Та все ж варто було б у Луцьку мати консультаційний центр, де б фахівець міг би обслуговувати цю техніку, — висловлює побажання Світлана Гітуляр, мама шестирічного Іллі, якому інсулінову помпу вручили минулого року.
«Підшлункова залоза в кишені» — так образно називають цей пристрій, за розміром не набагато більший за мобільний телефон. Конструкція нескладна: картридж (резервуар з інсуліном), катетер, який вставляється підшкірно, і «мозок» помпи — блок пам’яті. Як і будь-яка техніка, медичний апарат може мати різні варіанти комплектації, а відтак і ціна від цього залежить.
— Вартість однієї інсулінової помпи, що їх ми сьогодні роздали, 24 тисячі гривень. Я купував чималу кількість, то ж «виторгував» дешевше. Наступного року будемо збирати кошти на слухові апарати для дітей, але й до інсулінових помп ще повернемося, — пообіцяв Єжи Конік, даючи надію тим, кому цього разу пристрій не дістався.
А ще пан Єжи, який сам себе називає довічним членом скаутського руху, закликав волинян наслідувати досвід сусідів з-за Бугу, де участь у благодійних акціях є справою честі для кожного поляка. Будемо щедрішими, добрішими до дітей — стане світліше й тепліше усім нам.


На фото: Батько і син Сідловські спільно долають всі біди.